ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/6029/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Пульс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сітайло Л.Г., судді -Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)
від 17.06.2020,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Пульс»,
до Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (який є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»)
про зобов`язання надати документи для ознайомлення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 та постановою Верховного Суду від 18.04.2018, зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Пульс» для ознайомлення відповідні документи.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/6029/17 видано накази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, заяву ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс» про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні № 55303887 Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/6029/17 від 13.11.2017 про зобов`язання ПАТ «Укрсоцбанк» надати ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс» для ознайомлення документи з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-банк».
При цьому апеляційним господарським судом було відмовлено позивачу у розподілі витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням того, що ним не надано доказів, якими підтверджується фактичне здійснення таких витрат та їх сплата (платіжне доручення, квитанція).
16.07.2020 ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс» звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, стягнувши з АТ «Альфа-Банк» на користь ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді.
Підставами для зміни постанови суду апеляційної інстанції зазначає неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Вказує, що повідомляв апеляційний господарський суд, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн та до відзиву на апеляційну скаргу додавав копію договору про надання правничої допомоги № 20/05/2020-1 від 20.05.2020 та копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
У касаційній скарзі ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України встановлено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 300 ГПК України, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у частині відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
ТОВ «Бізнес-Центр «Пульс», обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував ст. 126 ГПК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку посилається позивач в касаційній скарзі, Верховний Суд, вказав таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру ви