Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 636/5001/18
провадження № 61-19288св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» в особі директора Шаровкіна Володимира Михайловича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (далі - СТОВ «Маяк») в особі директора Шаровкіна В. М., про розірвання договору оренди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, площею 3,68 гектарів, яка розташована на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цю земельну ділянку він передав в оренду на 10 років СТОВ «Маяк», з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Згодом він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про збільшення розміру орендної плати, проте відповідачем у цьому йому було відмовлено.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідач на території земельних ділянок, що передані йому в оренду у 2017 та у 2018 роках вирощував соняшник, чим порушував допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі. Згідно з даними агрохімічного паспорта № 120938 , виготовленого на замовлення позивача Харківською філією ДУ «Держгрунтохорона» в жовтні 2018 року, встановлено погіршення показників родючості ґрунту належної йому земельної ділянки у порівнянні з 2011 роком.
Посилаючись на невиконання орендарем умов договорів оренди землі, а також порушення норм земельного та екологічного законодавства, зокрема, положень статті 35 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV), статей 5, 22, 124, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 15, 24, 25, 32 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», в реакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - Закон № 161-XIV), статті 626, 627, 651, 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки через некомпенсовані втрати гумусу відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту, що є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки, позивач просив припинити шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки (без номеру), укладений (без дати) між ним та СТОВ «Маяк» в особі директора Шаровкіна В. М. , зареєстрований в ДРРП 13 листопада 2013 року за № 3575046 відносно земельної ділянки, площею 3,68 га, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області та скасувати його реєтрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року позов задоволено.
Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки (без номеру), укладений (без дати) між ОСОБА_1 та СТОВ «Маяк» в особі директора Шаровкіна В. М. , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2013 року за № 3575046, у відношенні земельної ділянки, площею 3,68 гектарів, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, та скасовано його реєстрацію.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про розірвання договору оренди є доведеними. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами представника відповідача, порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування. Законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеженням земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.
При цьому судом першої інстанції враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 541/555/16-ц (провадження 61-2386св18).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу СТОВ «Маяк» залишено без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року СТОВ «Маяк» засобом поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не визначив конкретно підставу позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до відповідача. Питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, позивачем перед експертом не ставилось, відповіді на нього висновок за результатами лабораторного обстеження якості ґрунтів та порівняльного аналізу агрохімічної паспортизації земель Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» не містить. За таких обставин відповідач наголошує, що висновок суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах справи, адже не містить посилання на встановлені обставини (істотне перешкоджання передбаченому договором використанню земельної ділянки), які відповідно до Закону № 161-XIV та умов договору оренди є підставою для його розірвання. При цьому обставини, на які суди послались як на підставу для розірвання договору, такими не є. Вказаний висновок та правова позиція щодо застосування статті 32 Закону № 161-XIV міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 143/1205/16-ц (провадження №61-29797св18).
Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що ані позивач, ані його представник під час розгляду справи у суді не скористались своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи з метою вирішення питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, тобто для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідним був висновок експерта, який не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того заявник, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зауважив, що суд послався на неіснуючи статті закону, а відповідно неправильно застосував норми матеріального права. На думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно піддав критиці доводи відповідача щодо застосування статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», які виключені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року. Зазначення судами те, що стаття 33-1 Закону № 962-IV була чинною з 04 червня 2009 року до 12 лютого 2015 року (тобто в 2013 році, коли був зареєстрований договір оренди земельної ділянки) і регулювала спірні правовідносини є абсурдним, адже предметом цього позову є розірвання договору оренди з підстав порушення відповідачем сівозміни в 2017 та 2018 роках.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ «Маяк» у цій справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що позивачеві на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, площею 3,86 гектарів, розташована на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XP № 095762, виданим 24 грудня 2002 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №46.
Згідно з договором оренди земельної ділянки б/н, укладеного між позивачем та СТОВ «Маяк» в особі Шаровкіна В. М. , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2013 року за № 3575046, вказану земельну ділянку передано в оренду строком на 10 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.
Пунктами 13-15 договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Не допускається погіршення стану і родючості земельної ділянки.
Сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 33 договору).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.