Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 362/3648/16-ц
провадження № 61-7852св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2, видане П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою від 15 жовтня 2009 року в частині спадкування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 права власності на 1/4частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом своїх батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На момент звернення до суду вона є власником 3/4 частини квартири
АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру, що здійснена 27 березня 2013 року № 635137.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року у іншій справі № 22 ц-5939/12 свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 . П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі № 10-248 у частині спадкування 3/4 частин квартири
АДРЕСА_1 , визнано недійсним, та визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частин зазначеної квартири.
У справі № 22 ц-5939/12 не досліджувалося питання законності успадкування 1/4 частини квартири та факту пропуску строку прийняття спадщини відповідачем. На думку позивача, ОСОБА_2 не вступила в управління та володіння спадковим майном і не подала заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини в шестимісячний термін після смерті батька, не звернулася до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини, а тому є такою, що відмовилася від спадщини, у зв`язку з чим визначена їй 1/4 частини квартири має перейти ОСОБА_1 як єдиному спадкоємцю за законом.
Посилаючись на зазначене, просила суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення судів першої інстанції
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 . П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі №10-248, в частині спадкування 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 05 квітня 2017 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року скасовано, призначено розгляд справи в судове засідання з повідомленням учасників справи.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 30 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 . П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, зареєстроване в реєстрі №10-248, в частині спадкування 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача, як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_3, порушені у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2, у зв`язку з чим наявні правові підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та поновлення прав позивача шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частини спірної квартири у порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення судів апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня
2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про порушення прав позивача ОСОБА_1 видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті батька в розумінні статті 549 ЦК Української РСР, крім того, звернулась із заявою про прийняття спадщини до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори 30 липня
2009 року, а ОСОБА_1 з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталась, а відтак, її права цим свідоцтвом не порушуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 20 березня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2019 року справу № 362/3648/16 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в частині стягнення судового збору.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням пояснення на касаційну скаргу, обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи та не звернув належної уваги на те, що відповідач в спірній квартирі на час смерті батька (у 2001 році) не проживала, а тому не може вважатися такою, що прийняла спадщину у розумінні статті 549 ЦК УРСР.
Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що ОСОБА_2 не вступила в управління та володіння спадковим майном і не подала заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини в шестимісячний термін після смерті батька, не звернулася до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини, а тому є такою, що відмовилася від спадщини відповідно до положень статті 553 ЦК УРСР.
Крім того, суд у порушення статті 89 ЦПК України належним чином не оцінив докази у справі щодо обставин відкриття спадщини, не взяв до уваги свідоцтво про смерть батька та не дослідив того, що спадкодавець був лише зареєстрований у квартирі відповідача, проте там не проживав.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції об`єктивно, повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для справи, зокрема, те, що ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті, а тому є такою, що прийняла спадщину у розумінні статті 549 ЦК УРСР.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьки позивача та відповідача) з 15 жовтня 1950 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, актовий запис № 3.
Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали дочок: ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 січня 1992 року, посвідченого Васильківською державною нотаріальною конторою за № 3-50, зареєстрованого в Васильківському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 20 січня 1992 року і записаного в реєстрову книгу № 12, номер запису - 5263, реєстраційний номер 28161705, ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час смерті ОСОБА_3 проживав у квартирі АДРЕСА_2, разом із дочкою ОСОБА_2, яка 30 липня 2009 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_3 ) проживала у спірній квартирі
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії спадкової справи № 1308 щодо померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3, відповідач в своїй заяві від 30 липня 2009 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яка належало померлому, вказувала, що крім неї, спадкоємців за законом та пережившої дружини немає.
09 жовтня 2009 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернулася ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня
2009 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковальчук М. В. та зареєстрованого в реєстрі № 10-248, право власності на спадкове майно, яке складається із квартири
АДРЕСА_1 , за законом перейшло до ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року у справі № 22ц-5939/12 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 . П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, яке зареєстровано в реєстрі №10-248, в частині спадкування 3/4 частин квартири
АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частин вищезазначеної квартири.
У вказаній справі встановлено, що мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, у встановленому статтею 549 ЦК УРСР порядку і строки прийняла спадщину, і таким чином, відповідно до статті 548 ЦК УРСР стала власником 3/4 частини спірної квартири з моменту смерті ОСОБА_3 .
Встановлено також, що ОСОБА_2 була зареєстрована разом зі спадкодавцем та фактично проживала разом із ним по день його смерті, що підтверджується Довідкою КППУЖГ "ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС", яка міститься в спадковій справі № 1308 до майна померлого ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.