ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 201/15825/17(2-а/201/432/2017)
адміністративне провадження № К/9901/69695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 201/15825/17 (2-а/201/432/2017)
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (суддя Антонюк О. А.) від 26 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сафронова С. В., Чепурнов Д. В., Мельник В. В.) від 08 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо не оприлюднення та відмови в реєстрації електронної петиції про звільнення екс-командира підрозділу «Беркут» ОСОБА_2 з посади директора КП «Муніципальна поліція» та зобов`язати Дніпровську міську раду оприлюднити, а також зареєструвати електронну петицію про звільнення екс-командира підрозділу «Беркут» ОСОБА_2 з посади директора КП «Муніципальна поліція»;
- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо не оприлюднення та відмови в реєстрації електронної петиції про ліквідацію комунального підприємства «Муніципальна поліція» Дніпровської міської ради та зобов`язати Дніпровську міську раду оприлюднити, а також зареєструвати електронну петицію про ліквідацію комунального підприємства «Муніципальна поліція» Дніпровської міської ради.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 06 червня 2017 року позивачем у порядку, встановленому ст. 23 Закону України «Про звернення громадян» через особистий кабінет електронного сервісу «Єдина система місцевих петицій» було подано (створено) електронну петицію на тему «Ліквідувати комунальне підприємство «Муніципальна поліція» Дніпровської міської ради» та електронну петицію на тему «Звільнити екс-командира підрозділу «Беркут» - ОСОБА_2 з посади директора комунального підприємства «Муніципальна поліція» Дніпровської міської ради». Обидві петиції відповідають вимогам ст. 23 Закону України «Про звернення громадян» та Положенню про електронні петиції, що затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 30 березня 2016 року № 38/5. Проте відповідні петиції не були оприлюднені у строки та у порядку визначеному чинним законодавством, чим було порушено право позивача, як громадянина України, на звернення до органу місцевого самоврядування, в особі Дніпровського міського голови - Філатова Бориса Альбертович. Такі дії є протиправними, оскільки згідно відповіді від 09 червня 2017 року, підставою для відмови в оприлюдненні та реєстрації вищезазначених петицій є їх недоцільність. Однак таке твердження є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
3. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправними дії Дніпровської міської ради щодо не оприлюднення та відмови в реєстрації електронної петиції про звільнення екс-командира підрозділу «Беркут» ОСОБА_2 з посади директора КП «Муніціпальна поліція» та зобов`язано Дніпровську міську раду зареєструвати і оприлюднити петицію про звільнення екс-командира підрозділу «Беркут» ОСОБА_2 з посади директора КП «Муніціпальна поліція».
Визнано протиправними дії Дніпровської міської ради щодо не оприлюднення та відмови в реєстрації електронної петиції про ліквідацію Комунального підприємства «Муніціпальна поліція» та зобов`язано Дніпровську міську раду зареєструвати і оприлюднити петицію про ліквідацію Комунального підприємства «Муніціпальна поліція» Дніпровської міської ради.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 понесений при подачі позову судовий збір у розмірі 1280 грн.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 10 січня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року.
7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 762/0/78-20 від 08 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є мешканцем міста Дніпро, має відношення до територіальної громади міста Дніпра Дніпропетровської області.
12. 06 червня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвавшись відповідним чином у електронному кабінеті електронного сервісу «Єдина система місцевих петицій» подав (створив) електронні петиції «Звільнення екс-командира підрозділу «Беркут» ОСОБА_2 з посади директора КП «Муніципальна поліція» та «Ліквідація комунального підприємства «Муніципальна поліція» Дніпровської міської ради», адресовані Дніпровській міській раді. Тексти петицій викладено українською мовою, в них наведені аргументи створення петицій та пропозиції до Дніпровської міської ради.
13. 09 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав відповіді на електронні петиції, шляхом надіслання їх у електронний кабінет. У відповідях йдеться мова про те, що петиції розглянуті та відповідно до ст. 23 Закону України «Про звернення громадян» робоча група для розгляду електронних петицій визнає подані петиції недоцільними.
14. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що петиції, які подані позивачем, відповідають вимогам ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян» та Положенню про електронні петиції, що затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 30 березня 2016 року № 38/5.
16. Відтак, суди дійшли висновку, що петиції не були оприлюднені у строки та у порядку визначеному чинним законодавством, чим було порушено право позивача, як громадянина України, на звернення до органу місцевого самоврядування, такі дії є протиправними, оскільки, як вбачається із відповіді, яка була надіслана на адресу позивача через електронний кабінет, підставою для відмови в оприлюдненні та реєстрації петицій є їх недоцільність. Законодавством України не передбачено такої підстави відмови в оприлюднені та розгляді петиції, як недоцільність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Зокрема, скаржник зазначив, що електронні петиції ОСОБА_1 не відповідали Положенню про електронні петиції, що затверджене рішенням Дніпровської міської ради 30 березня 2016 року № 38/5, а також містять негативну інформацію про особу.
19. Також скаржник зазначив, що судами не надано правової оцінки змісту петицій, оскільки такими діями позивач намагається регулювати трудові відносини та застосувати ліквідаційну процедуру до юридичної особи, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
20. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
25. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян». Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
26. Вказані конституційні положення, а також положення Закону України «Про звернення громадян» містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
27. Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
28. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
29. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
30. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.