ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/26698/15
адміністративне провадження № К/9901/22411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, про визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Епель О.В., Карпушова О.В.).
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (далі - відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), у якому просив (з урахуванням заяв про зміну предмета позову):
1) визнати протиправним та скасувати наказ №66о/с від 06.11.2015 Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, в частині звільнення з 06.11.2015 позивача з посади інспектора Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві;
2) поновити позивача на посаді інспектора Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві;
3) стягнути з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23968,91грн;
4) стягнути з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 27313,41грн;
5) зобов`язати Департамент патрульної поліції розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Департаменті патрульної поліції та запропонувати посаду згідно штатного розпису рівнозначну займаній посаді при незаконному звільненні;
6) поновити позивача на посаді інспектора Департаменту патрульної поліції або іншій рівнозначній посаді згідно штатного розпису.
Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема відповідачем-1 не повідомлено про можливе звільнення за 2 місяці та не запропоновано іншої роботи у патрульній службі. Крім того, позивач зазначає про неприпустимість його звільнення в період тимчасової непрацездатності. Вказує, що незаконне звільнення позбавило позивача подати відповідний рапорт до Департаменту патрульної поліції з метою проходження служби в поліції, що є підставою для зобов`язання останнього розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для проходження служби в поліції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №66 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу моніторингу та аналізу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві.
Стягнуто з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зобов`язано Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за серпень-вересень 2015 року.
Зобов`язано Департамент патрульної поліції розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу моніторингу та аналізу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відмовився від проходження служби в поліції та/або не міг бути прийнятий на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського. Суд також звернув увагу на те, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 пропонувались будь-які посади в новостворених органах поліції та, що він не може бути прийнятий на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про протиправність спірного наказу про звільнення позивача та наявність підстав для його скасування з поновленням позивача на службі та стягненням на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також суд встановив, що Управлінням патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві заробітна плата за серпень-вересень 2015 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача-1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за серпень-вересень 2015 року. Оскільки суд встановив, що ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в поліції, однак незаконне звільнення позбавило його права на прийняття до служби в поліції у порядку пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", суд з метою належного захисту порушених прав позивача визнав за необхідне зобов`язати Департамент патрульної поліції розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Разом з тим, заявлені вимоги суд задовольнив частково, оскільки пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції, а поновлення на посаді інспектора Департаменту патрульної поліції або іншій рівнозначній посаді згідно штатного розпису є передчасним, тому що звільнення позивача з такої посади не відбувалось.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону, відтак доводи позивача про неналежність попередження відповідачем про наступне вивільнення, не заслуговують на увагу. Дослідивши в повній мірі витребувані копії особової справи ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про прийняття останнього на службу до поліції. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач у встановлені Законом №508-VIII граничні терміни - до 06.11.2015 не скористався наданим йому правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції. Посилання ОСОБА_1 на норми Кодексу законів про працю та знаходження останнього на лікарняному в момент звільнення колегія суддів визнала необґрунтованими, оскільки перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (п.11розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII). Також суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не наведено доказів, а судом не встановлено фактів порушення Департаментом патрульної поліції його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що Закон України "Про Національну поліцію" передбачав право співробітників органів внутрішніх справ, попереджених про наступне вивільнення, бути прийнятими на службу до поліції на запропоновані посади шляхом призначення за їх згодою чи проходження конкурсу у будь-якому органі поліції, а звільненню підлягали лише ті працівники, які після пропонування нових посад відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті до органів поліції. Отже, позивач вважає, що він має бути поновлений на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду України, наведені у постанові від 17.10.2011 у справі №21-327а11, відповідно до яких можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження органу, що ліквідується, включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Таким чином, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону, тоді як рішення суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильною правовою оцінкою обставин справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 11.12.2009, а з 03.07.2015 в Управлінні патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві. Зазначене підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до витягу з наказу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №66 о/с "По особовому складу", згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_1, інспектора відділу моніторингу та аналізу, звільнено з 06 листопада 2015 року у Запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Суди також встановили, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, та створено новий орган - Департамент патрульної служби як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.