ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2020 року
Київ
справа №240/7681/19
адміністративне провадження №К/9901/34854/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (головуючий суддя - Лавренчук О.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т. О. )
у справі за адміністративним позовом Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)"
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Державна установа "Бердичівський виправний центр (№108)" (надалі також - Позивач, ДП "Бердичівський виправний центр (№108)") звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (в подальшому замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Житомирській області; надалі також - Відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 7 травня 2019 року №0011271306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0011261306 від 07 травня 2019 року на суму 1399888,41 грн.
В обґрунтування позову зазначило, що трудові відносини між засудженим до обмеження волі та держаними установами Державної кримінально-виконавчої служби України регулюються Кримінально- виконавчим кодексом України. ДУ "Бердичівський центр (№108)" є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків на підставі затвердженої Міністерством фінансів України бюджетної програми, де чітко визначені стратегічні цілі, завдання та напрями її реалізації. Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Водночас, Позивач не укладав жодних трудових договорів із засудженими, а відтак база нарахування єдиного соціального внеску відсутня.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 7 травня 2019 року №0011271306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 7 травня 2019 року №Ю-0011261306.
Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки засуджені виправного центру не перебувають у трудових відносинах з ДП "Бердичівський виправний центро (108)" та не є найманими працівниками у Позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказує про дотримання судами норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Сторони у судове засідання суду касаційної інстанції 10 серпня 2020 року не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак розгляд справи здійснено відповідна до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Відповідач вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки:
- засуджені з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю;
- примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що. однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати;
- відповідно до договорів, які укладались між підприємствами та Позивачем, останнє забезпечувало заробітну плату одного робітника із числа засуджених в розмірі не менше мінімальної заробітної плати та нараховувало на заробітну плату в розмірі 50% згідно чинного законодавства України, з розрахунку восьмигодинного робочого дня; відповідно підприємство перераховувало заробітну плату засуджених на казначейський рахунок ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)ʼʼ, після відрахування всіх платежів Позивач перераховував кошти на особисті картки засуджених;
- норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці, у зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку;
- Позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також Позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.
2.2.Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Повивач у відзиві на касаційну скаргу вказує про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що:
- засуджений не може бути найманим працівником, так як його праця є засобом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду, а не добровільною як це передбачено статтею 2 Кодексу законів про працю;
- на офіційне звернення Позивача Головне управління ДФС у Житомирській області надано відповідь, у якій зазначено що заробітна плата засуджених не відповідає визначенню заробітної плати, а зазначені особи (засуджені) не є найманими працівниками.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем за результатами перевірки Позивача складено акт від 20 березня 2019 року №195/06-30-13-07/08563398, згідно з яким порушено вимоги підпункту 1 пункту 1 статті 4, підпункту 1 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон), пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20 квітня 2015 року №449 за період з 1 жовтня 2016 року по вересень 2018 року.
Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останнім протиправно не нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на оплату праці осіб, засуджених до покарання у вигляді обмеження волі.
На підставі акта перевірки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 7 травня 2019 року №Ю-0011261306 у сумі 1 399 888,41 грн.
Крім того, податковий орган внаслідок не нарахування Позивачем єдиного внеску у передбачені законодавством строки прийнято рішення від 20 березня 2019 року №0011271306 про застосування штрафних санкцій в розмірі 699 944,20 грн.
Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, ДП "Бердичівський виправний центр (№108)" є кримінально-виконавчою установою відкритого типу - виправним центром у якому засуджені відбувають покарання у виді обмеження волі.
Між Позивачем та юридичними особами укладалися строкові договори, зокрема, із ДП "Бердичівський виправний центр (№108)" та ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод", ТОВ "Житомирський картонний комбінат", ТОВ "Агросоя-М", ТОВ "Виробниче об`єднання "Папір-Мал", ТОВ "Гриль Майстер" та ФОП ОСОБА_1 щодо надання послуг по робочій силі з числа засуджених та забезпечення заробітною платою засуджених. До договорів додано табелі робочого часу засуджених та копії особових рахунків по обліку особистих грошей та операцій за безготівковим рахунком.
Таким чином, нарахування заробітної плати засуджених здійснювало відповідно до укладених договорів про надання робочої сили та розрахунки за неї із виплатою заробітної плати у розмірах, не менших мінімальної заробітної плати. Заробітна плата засуджених зараховувалась на їх особові рахунки (в органах казначейства відкрито окремий рахунок для зарахування таких коштів), яка знаходилася на казначейських рахунках та, за письмовою заявою засудженого знімалася в касу установи та видавалась згідно з видатковим касовим ордером або відомістю.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
Надаючи правову оцінку висновкам судів та доводам сторін в частині застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини між Позивачем та відповідачем колегія суддів звертає увагу на таке.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання.