Постанова
іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 433/383/19
провадження № 51-965км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 серпня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130590000128, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 серпня 2019 року ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК.
За цим же вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 1 рік.
У задоволенні цивільного позову прокурора відмовлено в повному обсязі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення почеркознавчої експертизив сумі 2288 грн.
Вирішено питання щодо застави, речових доказів та арешту квартири у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 , який є службовою особою, визнано винуватим у тому, що він уперіод з червня 2016 року по вересень 2018 року вчинивслужбове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей,за таких обставин.
ОСОБА_6 , який обіймає посаду начальника метеостанції Троїцьке Луганського обласного центру з гідрометеорології, наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, починаючи з кінця червня 2016 року, здійснюючи контроль за відпрацьованим робочим часом підлеглими працівниками та особисто відповідаючи за достовірність складання і поданняв бухгалтерію табелів обліку робочого часу на оплату праці, достовірно знаючи про відсутність на робочому місці техніка-метеоролога 2 категорії метеостанції Троїцьке Луганського ЦГМ ОСОБА_8 , яка з червня 2016 року до вересня 2018 року періодично перебувала за межами території України, умисно з метою незаконного нарахування та отримання заробітної плати за рахунок коштів держави особисто складав, заповнював і підписував офіційні документи, а саме табелі обліку робочого часу про перебування ОСОБА_8 на роботі, в які вніс неправдиві відомості про відпрацьований нею час за червеньлистопад 2016 року, квітеньгрудень 2017 року, січеньвересень 2018 року, тоді як у зазначені періоди ОСОБА_8 на роботі була відсутня.
Унаслідок внесення ОСОБА_6 неправдивих відомостей до офіційних документів ОСОБА_8 за вказаний вище період було незаконно нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 60 209,14 грн (за винятком утримань із заробітної плати).
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачено у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а саме в тому, щонаприкінці червня 2016 року, точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, він, здійснюючи контроль за відпрацьованим робочим часом підлеглими працівниками та особисто відповідаючи за достовірність складання і подання в бухгалтерію табелів обліку робочого часу на оплату праці, діючи умисно, маючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, достовірно знаючи про відсутність на робочому місці техніка-метеоролога 2 категорії Метеостанції Троїцьке Луганського ЦГМ ОСОБА_8 , яка в період часу з 14 червня 2016 року по вересень 2018 року періодично перебувала за межами України в Російській Федерації, з метою незаконного нарахування та отримання заробітної плати за рахунок коштів держави особисто складав, заповнював і підписував табелі обліку робочого часу про перебування ОСОБА_8 на роботі та відпрацьований нею час за червеньлистопад 2016 року, квітеньгрудень 2017 року, січеньвересень 2018 року, які є офіційними документами, а відображені в них дані є підставою для нарахування та виплати заробітної плати. Унаслідок цього, ОСОБА_8 за вказаний вище період часу було незаконно нараховано і виплачено заробітну платув сумі 60 209,14 грн (за винятком утримань із заробітної плати).
З червня 2016 року по жовтень 2017 року ОСОБА_8 знімала коштиз банківської картки та передавала начальнику метеостанції ОСОБА_6 , а з листопада 2017 року він сам знімав заробітну плату з банківської картки на ім`я ОСОБА_8 і таким чином заволодів і розпорядився на свій розсуд грошовими коштами в сумі 60 209,14 грн.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Троїцького відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_9 залишив без задоволення, відповідно до ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) вирок районного суду щодо ОСОБА_6 змінив.
Виключив з мотивувальної частини вироку в формулюванні фабули злочину вказівку про вчинення ОСОБА_6 злочину «з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення».
Постановив віднести на рахунок держави витрати на проведення судової економічної експертизи від 29 січня 2019 року № 19/113/12/1-1е в розмірі 4290 грн.
В іншій частині вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і вважає неспроможним висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_6 корисливого мотиву (оскільки останній сам виконував роботу замість ОСОБА_8 ). На думку прокурора, у діянні ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК.
Скаржник зазначає, що в досліджених документах підприємства відсутні відомості про виконання робіт ОСОБА_6 замість ОСОБА_8 .
Свої доводи сторона обвинувачення обґрунтовує також і тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03 квітня 1993 року № 245 та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій від 28 червня 1993 року № 43 начальник метеостанції Троїцьке Луганського ЦГМ ОСОБА_6 не мав законних підстав не тільки виконувати роботу за сумісництвом, але й отримувати доплату за виконання додаткової роботи, у зв`язку з чим свідомо вдався до незаконного способу заволодіння коштами підприємства у виді нарахованої та сплаченої заробітної плати, навіть за умови, якщо він особисто її виконував.
Крім того, на думку прокурора, з фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що підприємство не зазнало би майнової шкоди у випадку невнесення неправдивих відомостей в офіційні документи і ненадання ОСОБА_6 неправдивої інформації щодо виконання робіт відсутнім працівником ОСОБА_8 , а з урахування тієї обставини, що грошовими коштами Луганського ЦГМ у сумі 60 209,14 грн заволодів саме ОСОБА_6 , в його діях має місце ідеальна сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК, яка інкримінована йому органом досудового розслідування.
Також зазначає про істотне порушення кримінального процесуального закону під час вирішення питання про цивільний позов та процесуальні витрати у зв`язку із тим, що рішення про залишення позову без розгляду і відмова в позові мають різні правові наслідки, зокрема з огляду на ст. 129 КПК залишення позову без задоволення позбавляє прокурора (потерпілого) права звернутися з тим самим позовом у порядку цивільного судочинства.
Прокурор наголошує на тому, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять висновків щодо недопустимості або неналежності висновку судової економічної експертизи від 29 січня 2019 року № 19/113/12/1-1е, проте суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, зазначив у рішенні про те, що витрати за проведення цієї експертизи в сумі 4290 грн відшкодуванню не підлягають.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 вказує на безпідставність доводів у цій скарзі та на законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційної скарги, навели аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просили їх залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За вимогами ст. 370 цього Кодексу таке судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.