Постанова
іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 753/10028/18
провадження № 51-121км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100020003138, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від основного та додаткового покарань за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ПрАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановлено стягнути на користь ОСОБА_8 : з ПрАТ «СК «Брокбізнес» відшкодування майнової шкоди в розмірі 15085,32 грн, моральної шкоди 754 грн; з ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди 25000 грн та процесуальні витрати 13000 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат на залучення експерта.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 13 березня 2016 року приблизно о 18:30, керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Astra» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись на ділянці проїзної частини вул. Ревуцького в м. Києві, а саме неподалік будинку № 11 у середній смузі руху зі швидкістю приблизно 50 км/год, порушуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР), своєчасно не виявив на проїзній частині пішохода ОСОБА_10 , який рухався справа наліво відносно траєкторії руху вказаного транспортного засобу, та був для водія ОСОБА_11 перешкодою і небезпекою для руху, яку останній об`єктивно міг виявити, після чого негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, почав здійснювати гальмування вказаного транспортного засобу із запізненням, а тому не зміг своєчасно зупинитися і здійснив наїзд зазначеним транспортним засобом на пішохода ОСОБА_8 , внаслідок чого останньому було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 12.3 ПДР знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) та її наслідками заподіянням пішоходу ОСОБА_12 тілесного ушкодження середньої тяжкості.
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), просить скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 та закрити це кримінальне провадження.
Сторона захисту вважає рішення судів незаконними та необґрунтованими з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження й істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Аналізуючи докази і викладаючи власну версію подій, ОСОБА_7 стверджує, що висновки про винуватість ОСОБА_6 не підтверджені доказами, дослідженими в ході судового розгляду, та ґрунтуються на припущеннях, а також суперечать нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, зазначає, що суди необґрунтовано відкинули висновок експертів за результатами проведення комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи від 17 травня 2016 року № 7268/16-52/7269/16-35.
Крім того, ОСОБА_7 стверджує, що апеляційний суд грубо порушив право особи довести обставини, на які вона посилається, відмовивши засудженому у задоволенні його прохання щодо дослідження доказів.
Разом із тим скаржник зазначає, що суд безпідставно задовольнив позов потерпілого в частині відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки:
шкоду завдано з вини самого потерпілого;
згідно з протоколом узгодження характеру доручення і розміру винагороди, який є додатком до договору про надання правової допомоги, укладеного між потерпілим та адвокатом ОСОБА_9 , сплата гонорару здійснюється на розрахунковий рахунок в Ощадбанку, але до позовної заяви долучені квитанції Приватбанку;
даних про те, що ці кошти сплачені ОСОБА_13 або від його імені, квитанції Приватбанку не містять, також не надано доказів того, що цей рахунок належить адвокату ОСОБА_9 ;
сума за квитанціями Приватбанку є меншою, ніж сума, яку потерпілий просить стягнути як майнову шкоду, що вказана у позовній заяві;
частину суми потерпілий просить стягнути за роботу адвоката щодо оскарження бездіяльності органу досудового розслідування, до якої ОСОБА_6 не має відношення;
потерпілий надавав неправдиві показання, чим вводив слідчого в оману та затягував досудове розслідування;
подана потерпілим заява про збільшення та уточнення позовних вимог від 19 серпня 2019 року не передбачена КПК, не відповідає вимогам ст. 128 цього Кодексу, оскільки цивільний позов пред`являється до початку судового розгляду.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_9 вказує на безпідставність доводів у касаційній скарзі та законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурор ОСОБА_5 навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила їх залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 теж висловив доводи про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Як визначено у ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань обвинуваченого, який хоча і не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, однак наданими показаннями фактично підтвердив обставини ДТП, показань потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Разом з тим районним судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_6 дані, що містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 березня 2016 року, протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 .?від 08 вересня 2016 року, листі директора КП «Київміськсвітло» від 12 квітня 2018 року та відеозаписі з відеореєстратора, встановленого в автомобілі «Opel Astra» (д.н.з. НОМЕР_1 ), а також у судово-медичній експертизі від 26 серпня 2016 року № 1521/Е й комплексній судовій автотехнічній та фототехнічній експертизі від 24 травня 2018 року № 12-1/742-9/200, зміст яких докладно наведено у вироку.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06 грудня 1988 року). Так, у цих рішеннях зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Доводи у касаційній скарзі щодо неправомірного залишення судами без уваги висновку експертів за результатами проведення комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи від 17 травня 2016 року № 7268/16-52/7269/16-35 є необґрунтованими.