ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 334/246/17, адміністративне провадження № К/9901/19990/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. (судді - Семененко Я.В, Бишевська Н.А, Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в підготовці клопотання про одноразову грошову допомогу як інваліду Великої Вітчизняної війни I групи та повернення його документів; зобов`язати відповідача підготувати клопотання про одноразову грошову допомогу як інваліду Великої Вітчизняної війни I групи.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вважає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги та повернув документи чим порушив його право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2017р. відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що після розгляду пакету документів, позивачу їх було повернуто, у зв`язку з тим, що Порядок №499 набрав чинності з 01.01.2007р. та не розповсюджується на випадки, що сталися раніше, оскільки позивачем було отримано первину інвалідність 28.12.1995р.
Крім того, зазначає, що у випадку позивача застосування постанови №499 взагалі не можливе і тому відповідач і не міг його порушити в частині подання до Міністерства оборони України документів щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Позивач повинен був подати документи для отримання страхових сум до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992р. № 488.
Відзив на касаційну скаргу на адресу суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 02.02.1943 року по березень 1948 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил колишнього СРСР, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1, виданим Кам`янсько-Дніпровським ОРВК Запорізької області 26.02.1964р. (а.с. 9-10)
У 1945 році позивач отримав поранення під час захисту СРСР в період Великої Вітчизняної війни, що підтверджується актом судово-медичного обстеження №5561, виданим Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи; свідоцтвом про хворобу №194/153 від 24.11.1995, виданого військово-лікувальною комісією Орджонікідзевського районного військового комісаріату м. Запоріжжя. (а.с. 62-63)
Відповідно до довідки МСЕК №094360, позивачу 28.12.1995р. встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - поранення під час захисту СРСР. (а.с. 61)
З довідки до акту огляду МСЕК серії АД № 118516 вбачається, що позивачу встановлено І групу інвалідності з 21.09.2009р. внаслідок поранення під час захисту СРСР. (а.с. 7)
09.12.2016р. позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду Великої Вітчизняної війни І групи, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ № 499, в якій просив військовий комісаріат підготувати клопотання про таку допомогу. (а.с. 11)
Листом від 21.12.2016р. відповідач повернув документи без реалізації. Крім того, відповідач зазначив, що згідно п.5 ч.2 ст.16 ЗУ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп.4 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008р. №499, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження. Інвалідність позивачу встановлена понад зазначений термін, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Також, відповідач вказав на відсутність підстав для призначення допомоги позивачу у відповідності до нової редакції ст. 16 ЗУ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якої прийнято постанову КМУ від 25.12.2013р. №975, оскільки інвалідність позивачу встановлена в 2009 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 цього Закону. (а.с. 12)
Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення пов`язаного з проходженням військової служби, ще у 1995 році, в той час, як вже був прийнятий Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а відтак позивач у той час набув право на отримання компенсації за цим Законом, а не у 2009 році.
Суд виходив з того, що на час виникнення у позивача права на отримання компенсації, порядок її виплати визначався постановою КМУ від 19 серпня 1992р. №488 якою затверджено "Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум".
Суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 499 та постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, є безпідставними, оскільки відповідач повернувши документи, діяв в межах наданих повноважень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".