ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 760/7143/17, адміністративне провадження № К/9901/8455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2017р. (суддя - Шереметьева Л.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017р. (судді - Троян Н.М., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та порядку №975;
зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та порядку №975.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017р., позов задоволено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскільки позивач звільнений з військової служби до запровадження виплати одноразової грошової допомоги і інвалідність встановлена до 01.01.2014р., а тому положення Закону "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на нього не поширюються.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 09.04.1982 року по 27.07.1984 року позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР, є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. (а.с. 37)
Згідно з випискою із акту МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 14.09.2010р. у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. (а.с. 38)
Відповідно до виписки з акту МСЕК серії 12 ААА №218553 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 13.10.2015 у зв`язку з пораненням та захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. (а.с. 39)
30.09.2016р. позивач звернувся до Олевського районного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. (а.с. 45)
30.09.2016р. Олевський районний військовий комісаріат направив заяву позивача до Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду вищезазначеного питання. (а.с. 46)
Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №107 від 25.11.2016 року позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким було запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність йому встановлено до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України №975. (а.с. 47)
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суди виходили з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Суди дійшли висновку, що оскільки позивачу встановлено первинно ІІ групу інвалідності з 13.10.2015р. у зв`язку з пораненням та захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, тому відповідачем протиправно відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.