Постанова
Іменем України
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 331/2755/15-ц
провадження № 61-5862св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 29 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPCOAR57540013, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 17 400,92 дол. США зі строком повернення до 28 липня 2015 шляхом внесення щомісячних платежів у строки і в порядку, визначеному у додатку до кредитного договору.
ОСОБА_1 у результаті порушення умов договору, станом на 02 квітня 2015 року, має заборгованість у загальному розмірі 62 803,05 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 1 474 615,66 грн, із яких: 17 790,11 дол. США - заборгованість за кредитом; 4 856,96 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 118,38 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 33 036,84 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10,56 дол. США - штраф (фіксована частина); 2 990,11 дол. США - штраф (процента складова).
Просив суд на підставі частини другої статті 1050 ЦК України стягнути всю суму боргу достроково.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість - 62 803,05 дол. США, яка складається із: 17 790,11 дол. США - заборгованість за кредитом; 4 856,96 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 118,38 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 33036,84 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10,56 дол. США - штраф (фіксована частина); 2 990,11 дол. США - штраф (процента складова).
Заборгованість у розмірі 62 803,05 дол. США за курсом 23,48 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 474 615,66 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, припинила вносити щомісячні платежі на погашення кредитної заборгованості, а тому на підставі частини другої статті 1050 ЦК України банк має право на дострокове стягнення всієї суми боргу, комісії, пені і судових штрафів відповідно з наданим розрахунком.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2019 року скасовано, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № ZPCOAR57540013 від 29 липня 2008 року у розмірі 22 337,60 дол. США, із яких: за тілом кредиту 17 748,27 дол. США, за відсотками 3 338,87 дол. США, пені 1 250,36 дол. США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням позичальником графіку погашення кредиту, у травні 2012 року банк відповідно з пунктом 12.2.1 договору визнав вказану подію дефолтом і зареєстрував у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави - придбаний за кредитні кошти автомобіль. У такий спосіб кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Отже, кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у зв`язку із пред`явленням вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України, а тому нарахування після травня 2012 року банком процентів і пені є такими діями, що не ґрунтуються на законі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 331/2755/15-ц, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та у цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково стягнули заборгованість за кредитним договором лише з одного із подружжя, оскільки на час отримання кредиту та придбання автомобіля ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, автомобіль було придбано у інтересах сім`ї (правова позиція, викладена Верховним Судом у справі № 490/6024/16-ц), отже спірний кредитний договір створює обов`язки не лише для ОСОБА_1, а і для ОСОБА_3 .
Судами помилково не застосовано позовну давність, оскільки аркуш на якому міститься пункт 14.11 у якому збільшено строк позовної давності до п`яти років, не містить підпису ОСОБА_1, доказів того, що саме той аркуш з текстом, що наданий позивачем є складовою частиною договору, який укладався між сторонами, немає. Отже домовленості сторін про збільшення строку позовної давності немає. Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 342/180/17.
ПАТ КБ "ПриватБанк" були відсутні повноваження на пред`явлення позову, оскільки 15 вересня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ЗАТ "Акцент Банк" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" відступає ЗАТ "Акцент Банк" права вимоги до боржників.
Сума заборгованості визначена на підставі неналежних доказів.
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судове рішення суду апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначав, що відповідачем не доведено відсутність заборгованості за кредитним договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 липня 2008 року сторони уклали кредитно-заставний договір № ZPCOAR57540013, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 17 400,92 дол. США зі сплатою 9,6 % річних зі строком повернення до 28 липня 2015 року шляхом внесення щомісячних платежів у строки і в порядку, визначеному у додатку до кредитного договору.
У договорі сторони передбачили, що частина кредиту у розмірі 14 602,05 дол. США надається з метою придбання позичальником авто, частина кредиту у розмірі 985,65 дол. США - з метою оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік дії кредиту, частина кредиту у розмірі 7,34 доларів США надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі, частина кредиту у розмірі 1 752,25 дол. США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, частина кредиту у розмірі 53,64 доларів США надається з метою оплати вартості поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту.
З урахування положень договору позичальник доручає банку без додаткового узгодження передати кредит у сумі 67 607,50 грн на поточний рахунок салону закритого акціонерного товариства "АвтоЗАЗ-ДЭОкомплект" для придбання автомобіля, в сумі 4 563,54 грн і 248,35 грн - на сплату страхових платежів, в сумі 34 грн - на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, в сумі 1 752,25 дол. США для сплати винагороди банку.
Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що кредитні зобов`язання позичальника забезпечуються заставою автомобіля Chevrolet Lacetty, заставною вартістю 84 510,00 грн, придбаного за кредитні кошти.
У випадку затримання сплати позичальником частини наданого кредиту або процентів щонайменше на один календарний місць банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання події дефолту та реєструє у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави (пункт 12.2.1 договору).
Позичальник зобов`язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом прийому передачі протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави (пункт 12.2.2 договору).
Сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, у тому числі, шляхом його продажу банком третій особі у відповідності із вимогами законодавства (пункт 13.2 б) договору).
У разі реалізації предмета застави відповідно до пункту 13.2 б) договору всі суми, виручені від такої реалізації, використовуються, в першу чергу, для відшкодування всіх витрат (включаючи витрати на юридичні послуги), яких банк зазнав у зв`язку із зверненням стягнення на предмет застави. Будь-які кошти, що залишилися після відшкодування витрат, використовуються для погашення інших забезпечених вимог. У разі, якщо таких сум недостатньо для повної сплати всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість (пункт 13.7 договору).