Постанова
Іменем України
07 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1664/16-ц
провадження № 61-446св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Калмикової Ю. О. та постанову Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2002 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, актовий запис № 174. Після реєстрації шлюбу дружина взяла шлюбне прізвище ОСОБА_1 .
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідне рішення суду не зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області. У зв`язку з цим позивачка та ОСОБА_3 вважали, що їх стосунки є подружніми і це підтверджується наявністю свідоцтва про шлюб, яке позивачка отримала 05 жовтня 2011 року.
Після розірвання шлюбу позивачка та ОСОБА_3 продовжували жити однією сім?єю більше шести років за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, позивачка з своїм чоловіком мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, купували майно в інтересах сім`ї.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який до настання смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, де жив разом з позивачкою.
19 квітня 2012 року за спільне життя на ім`я ОСОБА_3 було приватизовано 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, та проведено за спільні кошти і спільними трудовими зусиллями ремонт - поміняно дерев`яні вікна на металопластикові, перестелена підлога, проведено повний ремонт всієї квартири, кілька разів мінялися двері дерев`яні та металеві, поміняна сантехника тощо.
Позивачка після смерті чоловіка займалась його похованням. За життя ОСОБА_3 заповіт не склав.
11 вересня 2015 року позивачка звернулася до приватного нотаріусу Лисичанського міського округу Жихар Н. П. з письмовою заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спільно нажите майно, яке складається з 1/2 частини житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини позивачка, звернулася до приватного нотаріуса Жихар Н. П. з заявою про видачу свідоцтва про визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісної власності подружжя, але нотаріус відмовила їй у оформленні права на спадщину, вказавши, що 24 вересня 2015 року поступила заява від дочки спадкодавця ОСОБА_2, 1994 року народження, про прийняття спадщини.
Одночасно з подачею заяви відповідачка надала приватному нотаріус копію рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2009 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
16 березня 2016 року приватний нотаріус Жихар Н. П. постановою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з відсутністю підстав для закликання до спадкування.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу позивача ОСОБА_1 з чоловіком - ОСОБА_3 з 11 червня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (по день смерті); встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 у житловій квартирі за адресою:
АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 з 10 травня 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на 1/4 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку в спільній сумісній власності подружжя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період придбання спірної квартири (приватизації) та відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання за нею права власності на 1/4 частини спірної квартири, як об`єкта права спільної сумісної власності.
Постановою Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, та вказав, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2017 року та постанову Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року та продовжити розгляд позовної заяви в порядку касаційного провадження та задовольнити заявлені позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд взагалі не звернув уваги на той факт, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вони продовжували проживати разом однією сім?єю без реєстрації шлюбу більше шести років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом проводили ремонтні роботи на які витрачали спільні кошти, купували побутове майно в інтересах сім?ї. Суди не звернули уваги на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зокрема: квитанції, чеками на придбання побутового майна та договором на поховання ОСОБА_3 . Факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу було також підтверджено свідками.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Лисичанського міського суду Луганської області.
У лютому 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".