Постанова
Іменем України
07 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2-810/06
провадження № 61-9137св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація,
треті особи: ОСОБА_2, Київське міське управління юстиції,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 13 травня 2020 рокуу складі судді Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 травня 2006 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено додатковий строк для прийняття спадщини протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року відмовлено
у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року скасовано,
а справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, Київське міське управління юстиції, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року як спадкоємець третьої особи ОСОБА_2, який за життя протягом 11 років після ухвалення рішення, при проголошенні якого був присутній особисто, не реалізував своє право на апеляційне оскарження. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 червня 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року та передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2020 року. ОСОБА_2 та його представник не були присутні під час судового засідання при проголошенні рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року. Відсутні відомості про вручення ОСОБА_2 копії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року.
Доводи інших учасників справи
20 липня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 19 червня 2020 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року поновлено представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
14 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.