Постанова
Іменем України
07 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 201/2661/17
провадження № 61-731св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ДФ ПАТ "Укртелеком") про визнання права користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала помічником директора в ДФ ПАТ "Укртелеком". У зв`язку з відсутністю житла, вона звернулася до ДФ ВАТ "Укртелеком" та первинної профспілкової організації апарату управління з заявою про надання дозволу на проживання в орендованому приміщенні, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та її заява була задоволена. З серпня 2012 року по теперішній час позивачка проживає в спірній квартирі, що встановлено рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2017 року.
ОСОБА_1 просила, визнати за собою право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня
2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ДФ ПАТ "Укртелеком" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі
АДРЕСА_1 в період з серпня 2012 року по січень 2017 року відповідно до рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2017 року, а також те, що вона отримує комунальні послуги та сплачує їх, у зв?язку з чим суд зробив висновок про можливість визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 ).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня
2017 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. Ухвалюючи рішення, суд обмежив компетенцію Дніпровської міської ради щодо розпорядження спірним майном, вирішив питання що стосується її прав та обов`язків, навіть не залучивши її до участі у справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня
2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі не стосується інтересів держави, а Дніпровська міська рада не органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб?єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з представництва та захисту інтересів держави, зокрема з приводу захисту права держави як власника.
Доводи інших учасників справи
21 лютого 2019 рокуперший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суд увід 05 грудня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду мста Дніпропетровська.
У лютому 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07 грудня 1999 року № 88, з метою створення сприятливих умов для належного використання та експлуатації житлового фонду, який передається до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації з Дніпропетровського державного підприємства по перевезенням вантажів та пасажирів Дніпропетровської залізниці згідно з його бажанням (лист № 1028/ДНГС від 12 листопада 1999 року) за державним житлово-комунальним підприємством "Південне" закріплено житловий фонд, який включений до складу майнового комплексу ДЖКП "Південне" та зараховано в установленому порядку на його баланс.
На підставі договору оренди № 1/411 від 01 квітня 2000 року Державне ЖКП "Південне" в особі в.о. директора та Центр технічної експлуатації радіофікації ДД ВАТ "Укртелеком" в особі начальника уклали договір, згідно якого орендодавець передає, а оренда приймає в строкове відплатне володіння та користування приміщення, загальною площею 43,20 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.