Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 283/1819/19
провадження № 61-2409св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів - Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І.В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "К і Партнер", державний реєстратор Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел Анастасія Володимирівна,
треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2019 року в складі судді Міхненка С. Д. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "К і Партнер" (далі - ТОВ "К і Партнер"), державного реєстратора Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А. В. про визнання недійсним договорів, скасування реєстрації права власності та зобов`язання повернути нерухоме майно.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 також подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначав, що 29 березня 2014 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_3, ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 242 000 грн.
Одночасно з наданням позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в заставу належне йому нерухоме майно - нежитлове приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 .
У подальшому, 11 вересня 2014 року, з метою повернення позики ОСОБА_2 отримав позику в банку ПАТ " Національний кредит", передавши в заставу приміщення магазину, житловий будинок та земельну ділянку.
Попередньо ОСОБА_1 надав згоду на припинення обтяження приміщення магазину ,оскільки ОСОБА_2 запевнив, що отримавши кредит в банку, одразу ж поверне борг. Однак зобов`язання не виконав.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2015 року задоволено його позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та вирішено: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 березня 2014 року в розмірі - 15 8810,49 грн та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 березня 2014 року в розмірі - 1 904 53,83 грн.
У липні 2016 року в ході виконання вказаного рішення суду Малинський районний відділ ДВС наклав арешт на все майно належне ОСОБА_2 .
Через невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору ПАТ "Національний кредит" у березні 2016 року звернулось із позовом до ОСОБА_3 як майнового поручителя.
Рішенням Малинського районного суду від 21 вересня 2017 року позов задоволено частково, вирішено: стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-218ю/2014/2-1 від 11 вересня 2014 року в розмірі 342 302 гривні 25 копійок, що виникла станом на 25 січня 2016 року
Між ПАТ " Національний кредит " та ТОВ " К і Партнер " 25 вересня 2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
ТОВ " К і Партнер " в свою чергу відступило прав вимоги ОСОБА_4, яка є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_4 29 грудня 2018 року через приватного нотаріуса Тимошенко Н.С. повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог, ОСОБА_4 звернула стягнення на предмет іпотеки та 09 лютого 2019 року набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0612 га по АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 .
01 березня 2019 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 приміщення магазину.
Таким чином, ОСОБА_4 незаконно набула право власності на майно, вартість якого перевищувала розмір заборгованості за кредитним договором. Окрім того, позивач зазначав, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово вчиняли дії, спрямовані на приховування майна шляхом його відчуження, з метою невиконання рішення у цивільній справі № 283/1620/15-ц.
Позивач зазначав, що відповідачі, дізнавшись, що позивачем, поданий до суду позов, можуть здійснити відчуження належного їм нерухомого майна, а тому невжиття заходу забезпечення позову може призвести до перепродажу будинку, земельної ділянки та приміщення магазину іншій особі і як наслідок ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Посилаючись на вищевказане позивач просив суд:
- накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_2, який належить на праві власності ОСОБА_4 ;
- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1810900000:01:006:0785 площею 0,0612 га по АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4 ;
- накласти арешт на нежитлове приміщення магазину площею 44,1 кв.м по АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_5 .
Короткий зміст оскаржуваних рішень
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані на АДРЕСА_2 та належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Накладено арешт на приміщення магазину на АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Забезпечуючи позов зазначеним шляхом, суди виходили з того, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, а також належний ОСОБА_5 магазин, не призведе до обмеження їх прав щодо володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним. Наявність арешту не перешкоджатиме ОСОБА_4 проживати у вказаному житловому будинку та користуватись зазначеною земельною ділянкою, а застосований судом вид забезпечення позову також не перешкоджатиме ОСОБА_5 здійснювати підприємницьку діяльність у приміщенні магазину. Також суди не вбачали порушення співмірності застосованим заходам забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано з Малинського районного суду Житомирської області матеріали цивільної справи №283/1819/19.
У лютому 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не надано належної оцінки правовідносинам, які виникли між нею та ОСОБА_1, з огляду на те, що на її переконання вказаний спір є штучно створений позивачем, а тому останній не зможе реалізувати нерухоме майно, що в свою чергу виключає необхідність оскарження договорів відступлення права вимоги та подальшого переходу права власності. При вирішенні питання про забезпечення позову та накладення арешту на майно, вартість якого складає 1 237 881,00 грн, суди не врахували, що ціна позову становить 379 745,00 грн.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи на адресу суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані з виконанням рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики від 29 березня 2014 року.
Ціна позову складає 349 264,32 грн.
Звернення до суду з заявленими позовними вимогами зумовлене тим, що, на думку позивача, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали оспорювані позивачем угоди з метою уникнення виконання вказаного рішення суду. ОСОБА_1 вважає, що зазначені угоди укладені з порушенням вимог законодавства, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неправомірно набули право власності на нерухоме майно, на яке державним виконавцем накладений арешт.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 квітня 2019 року, ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 належить нежитлове приміщення магазину площею 44,1 кв.м по АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди виходили з того, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, а також належний ОСОБА_5 магазин, не призведе до обмеження їх прав щодо володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним. Наявність арешту не перешкоджатиме ОСОБА_4 проживати у вказаному житловому будинку та користуватись зазначеною земельною ділянкою, а застосований судом вид забезпечення позову також не перешкоджатиме ОСОБА_5 здійснювати підприємницьку діяльність у приміщенні магазину. Також суди не вбачали порушення співмірності застосованим заходам забезпечення позову заявленим позовним вимогам.