Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 766/1980/16-ц
провадження № 61-10579св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Семиженка Г. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк), третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання кредитного договору та стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2007 року, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого їй було надано кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 37 800,00 доларів США, а також на сплату страхових платежів - 1 800,00 доларів США. Вказувала, що фактично нею отримано кредит у розмірі 36 000,00 доларів США, що підтверджується ордером-розпорядженням від 25 квітня 2007 року. Зазначала, що за умовами договору вона як позичальник повинна сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць (11,04% річних ), винагороду за надання фінансового інструменту - 1,5 % від суми виданого кредиту у момент його видання; 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати; відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Кінцевий термін повернення кредиту було визначено до 25 квітня 2012 року і встановлено обов`язок позичальника у період з
17 до 25 числа кожного місяця сплачувати ануїтетний платіж в розмірі 872,00 доларів США. 25 лютого 2009 року, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 10 до оспорюваного кредитного договору, якою змінено відсоткову ставку до 1,09 % на місяць (13,08 % річних), передбачено щомісяця сплачувати 0,2 % від суми виданого кредиту за дострокове погашення кредиту та винагороду за проведення додаткового моніторингу, змінено строк кредитування - до 25 квітня 2022 року, а також змінено суму ануїтетного платежу на 357,03 доларів США щомісячно. Вказувала, що з метою забезпечення виконання нею зобов`язань за кредитним договором Банк уклав із ОСОБА_2 договір поруки від 25 квітня 2007 року. Звертала увагу на те, що в оспорюваному нею кредитному договорі відсутня детальна інформація про умови споживчого кредитування та графік платежів; розмір ануїтетного платежу розрахований неправильно; визначений до нарахування та сплати розмір тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, пені та комісії не відповідає умовам кредитного договору, в тому числі з врахуванням внесених до нього додатковою угодою від 25 лютого 2009 року змін, що вказує на істотне порушення умов договору; дострокове списання коштів з усіх її рахунків без достатніх на це правових підстав на погашення заборгованості за кредитним договором (безпідставно набуте майно)
У зв`язку з викладеним позивач просила стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на її користь платежі, що списані в порядку договірного списання коштів з розрахункових рахунків, відкритих на її ім`я та були направлені на погашення кредитної заборгованості в розмірі 10 283,75 грн та пеню за порушення умов кредитного договору в розмірі 1 080,00 доларів США, що еквівалентно 27 597,40 грн; достроково розірвати оспорюваний кредитний договір; зобов`язати Банк прийняти від неї залишок кредитної заборгованості, у зв`язку з розірванням кредитного договору в розмірі 10 099,19 доларів США, що еквівалентно 258 066,08 грн та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 листопада
2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог, а дії Банку у спірних правовідносинах є правомірними та такими, що відповідають положенням Закону України "Про захист прав споживачів". Вказано, що перед укладенням оспорюваного кредитного договору, відповідач на виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" надав позивачу повну та достовірну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а позивач своїм особистим підписом засвідчила факт ознайомлення нею з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених Банком. Крім того, визнання недійсним окремих положень договору не спричиняє (не породжує) визнання недійсним всього договору.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 09 січня 2018 року,апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про розірвання кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Кредитний договір, укладений 25 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 розірвано.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 має визначене статтями 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" право розірвати укладений із відповідачем кредитний договір, оскільки з 25 лютого
2009 року щомісячна винагорода у розмірі 72 доларів США виплаті на користь Банку не підлягає, у зв`язку з чим розмір заборгованості позивача перед відповідачем станом на 24 січня 2017 року становить 14 058,70 доларів США, тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору є неправильним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову. Рішення суду першої інстанції в іншій частині відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та умовам оспорюваного договору споживчого кредитування, тому підстав для його скасування та задоволення позову не має.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня
2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та залишити рішення суду першої інстанції, в цій частині, в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору є незаконною та необґрунтованою, оскільки апеляційним судом належним чином не були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення вказаних позовних вимог. Вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно було застосовано до спірних правовідносин положення статей 15, 16, 651, 652, 653 ЦК України та незаконно застосовано положення статей 11, 15, частини восьмої статті 18, статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Звертають увагу на те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статей 525, 617, 629, 1046, 1054 ЦК України та частини шостої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки суд неправильно визначив характер правовідносин між сторонами. Звертають увагу на те, що суд апеляційної інстанції розірвав кредитний договір від 25 квітня 2007 року, з тих підстав, що з 25 лютого
2009 року, на підставі додаткової угоди, ними була встановлена щомісячна винагорода на їх користь у розмірі 72 доларів США, що порушує права позивача та не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав позивачів". Вказують, що судом апеляційної інстанції взагалі не було встановлено правових підстав для розірвання кредитного договору. Вказує, що позивачка мала право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення оспорюваного договору без пояснення причин, однак цього не зробила і лише у квітні 2016 року звернулася до суду з позовом про розірвання кредитного договору. Також зазначають про те, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору в порушення вимог частин першої, другої статті 651 ЦК України навіть не встановили, які саме істотні порушення кредитного договору були вчинені Банком. Вказує про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 19 грудня 2012 року № 6-149цс13 та в постанові від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15. Наголошують на тому, що позивач ні в момент укладення оспорюваного договору, ні в момент підписання додаткової угоди до нього не висловив жодних зауважень щодо змісту цього правочину та протягом тривалого часу виконував свої обов`язки щодо повернення кредитних коштів і сплати відсотків.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена лише в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору, тому підлягає касаційному перегляду лише в оскаржуваній частині.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1, поданому адвокатом Проніною О. О., на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" вказано, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на правильність висновків апеляційного суду в частини вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору.
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу та висновків суду не спростовують, а лише зводяться до незгоди з оскарженим рішенням, натомість оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору є обґрунтованим тому скасуванню не підлягає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Херсонського міського суду Херсонської області.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року відмовлено.
У квітні 2018 року справу № 766/1980/16-ц передано до Верховного Суду.
16 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1123/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 квітня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HEH3GA00000122, згідно якого позивач отримала кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 37 800,00 доларів США на споживчі цілі, а саме: на ремонт квартири - 36 540,00 доларів США та на сплату страхових платежів - 1 800,00 доларів США, які відповідно до пунктів 2.1.3, 2.2.7 договору перераховуються Банком згідно з укладеними позичальником страховими договорами у випадку непред`явлення останнім документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дати їхньої сплати, визначених договором страхування.
За користування кредитними коштами сторони встановили відсотки у розмірі 0,92 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, передбачили сплату: винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати; відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору.
ОСОБА_1 як позичальник зобов`язалася повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами із встановленою сумою щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 872,00 доларів США (а. с. 39-40 том 1).
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 25 квітня 2007 року Банк уклав із ОСОБА_2 договір поруки, згідно якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі (а. с. 45 том 1).
25 лютого 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору від 25 квітня 2007 року
№ HEH3GA00000122, якою внесено зміни до кредитного договору, а саме: абзац перший пункту 1.1 кредитного договору викладений у новій редакції, відповідно до якої банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 25 квітня 2007 року до 25 квітня 2022 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 37 800,00 доларів США на споживчі цілі, а саме: на ремонт квартири 36 540,00 доларів США, а також у розмірі 1 800,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом
3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати вважати період з 17 до 25 числа кожного місяця.
Додатковою угодою зменшено розмір щомісячного ануїтетного платежу до
357,03 доларів США і зазначено про те, що цей платіж складається із заборгованості по кредиту, відсотків та винагороди (а. с. 38 том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.