Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 757/12160/17-ц
провадження № 61-7302св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), на тепер Акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення коштів за договором банківського вкладу та захист прав споживача.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір банківського вкладу "Стандарт", відповідно до умов якого він передав відповідачу грошові кошти в сумі 120 000 доларів США для розміщення на депозитному рахунку, строком до 14 березня 2014 року включно. За його заявою, 07 березня 2014 року, депозитний договір було розірвано достроково й кошти, які підлягали поверненню в розмірі 118 254, 26 доларів США 12 березня 2014 року з депозитного рахунку були перераховані банком на його картковий рахунок. Того ж дня він, через філію "Кримське регіональне управління ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті на суму 121 280 доларів США на перерахування коштів на його інший картковий рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "ОТП Банк" (далі - ОТП Банк"). Проте дана вимога банком не виконана, офіційної відповіді не надіслано, платіжне доручення не повернуто.
У серпні 2014 року він звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою претензією щодо повернення коштів, однак відповіді на неї не отримав.
В подальшому ПАТ КБ "ПриватБанк" припинило свою діяльність на території Автономної республіки Крим, так і не повернувши суму депозитного вкладу.
Оскільки за умовами договору банківського вкладу не передбачено обмеження використання карткового рахунку/картки певними відділеннями банку або територією, він звернувся до Вінницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою повернути належні йому кошти, проте така вимога відповідачем виконана не була.
З урахуванням викладено, посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь суму депозитного вкладу в розмірі 121 280 доларів США та 3% річних в сумі 289 607 грн 36 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року у складі головуючого судді Матвійчук Г. О. позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 121 280 доларів США та 3% річних в сумі 102 814,95 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти на депозитний рахунок вносилися позивачем, як громадянином України, у відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" на території Автономної Республіки Крим, яка на час розгляду справи окупована, натомість договір банківського вкладу був укладений з відповідачем, як юридичною особою, а тому припинення діяльності відділення банку на окупованій території Автономної Республіки Крим, не є підставою для відмови у поверненні позивачу вкладу за його вимогою. Частково задовольняючи вимоги про стягнення 3% річних, суд виходив з того, що оскільки укладеним між сторонами договором не встановлено розмір процентів за користування вкладом, відсотки нараховуються у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення 3% річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 287 474,73 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що стороною укладеного з позивачем договору банківського вкладу є ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридична особа, а не його відділення, тому зобов`язання за цим договором має виконувати саме ПАТ КБ "ПриватБанк". Ліквідація або припинення діяльності філій банку не звільняє його від виконання обов`язків за укладеним договором. Ухилення відповідача від повернення вкладу позивачу є неправомірним та безпідставним.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 3 % річних у відповідності до положень статті 625 ЦК України, апеляційний суд виходив з того, що банк своїх зобов`язань по своєчасному поверненню коштів не виконав, а тому дана вимога підлягає задоволенню, при розрахунку якої судом першої інстанції було застосовано помилковий курс іноземної валюти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що на даний час у АТ КБ "ПриватБанк" відсутня будь-яка інформація стосовно наявності договорів, укладених на території Автономної Республіки Крим, відкритих депозитних рахунків та залишків грошових коштів на них, у зв`язку із втратою відповідачем свого майна та усіх можливих документів стосовно цього, ще у 2014 році, коли окупаційна влада Автономної Республіки Крим (Російська Федерація) фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу АТ КБ "ПриватБанк", який був розміщений на території Автономної Республіки Криму та застосовувався у банківській діяльності Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк".
Наявність у позивача оригіналу договору банківського вкладу та банківської квитанції від 03 січня 2014 року може свідчити лише про факт укладання договорів банківських вкладів, які є предметом спору, та не є належним доказом невиконання банком умов договору щодо повернення коштів на вимогу вкладника до закінчення строку дії договору.
Суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги те, що позивачем не доведено, що кошти дійсно перебували на банківському рахунку на час звернення з позовом до суду у тому розмірі грошових коштів, які заявляє позивач до стягнення, а також те, що грошові кошти не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії АТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в травні 2019 року відзиві, ОСОБА_1, посилаючись на те, що ним доведено факт невиконання відповідачем вимоги щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку дії договору, просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, яка є законною, обґрунтованою, винесеною з урахуванням всіх обставин справи приналежній оцінці доказів у їх сукупності, - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 03 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір банківського вкладу "Стандарт" № SAMDNWFD0070051396000, згідно з яким позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 120 000 доларів США для розміщення на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
07 березня 2014 року за заявою ОСОБА_1 депозитний договір було достроково розірвано, й ПАТ КБ "ПриватБанк" 12 березня 2014 року здійснило перерахунок коштів, що підлягають поверненню позивачу в сумі 118 254,26 доларів США з рахунку № НОМЕР_1 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2, що підтверджується випискою з особового рахунку.
Станом на 12 березня 2014 року з урахуванням перерахованої суми депозиту, на рахунку позивача знаходилося 121 543,07 доларів США.
З метою повернення коштів ОСОБА_1 12 березня 2014 року надав відповідачу через філію "Кримське регіональне відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" платіжне доручення в іноземній валюті № mn1536 на суму 121 280 доларів США на перерахування його коштів на інший рахунок № НОМЕР_3, відкритий в ПАТ "ОТП Банк".
Згідно виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" за період з 02 січня 2014 року по 02 липня 2014 року кошти ОСОБА_1 не отримав.
У серпні 2014 року позивач звернувся з письмовою претензією до відповідача відносно виплати належних йому коштів, проте відповіді від банку не отримав.
З урахуванням того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" роботу на території Автономної Республіки Крим не відновило, ОСОБА_1 звернувся до Вінницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою повернути кошти з депозитного рахунку, однак така вимога банком до теперішнього часу не виконана, кошти позивачу не повернуті.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.