Постанова
Іменем України
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 428/3851/19
провадження № 61-2455св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2019 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника Косогову Л. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено зазначену цивільну справу до розгляду.
13 листопада 2019 року у судовому засіданні представниками відповідача адвокатами Сімейко А. М. та Кізімою В. В. заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, яке обґрунтовано тим, що додані до позову адвокатом Косоговою Л. О. копія договору та копія ордеру не можуть вважатися документами, які підтверджують повноваження адвоката Косогової Л. О. на вчинення дій щодо підписання позову від імені та в інтересах ОСОБА_1 . Ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 55302 не містить конкретної назви будь-якого конкретного суду, а лише містить узагальнене посилання на всі суди, всіх інстанцій, всіх юрисдикцій, яке не є назвою. Отже, адвокат Косогова Л. О. як представник позивача не надала суду ордеру на підтвердження своїх повноважень, і станом на день відкриття судом провадження в даній справі у адвоката Косогової Л. О. були відсутні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, на представництво інтересів ОСОБА_1 в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року клопотання представників відповідача адвокатів Сімейка А. М. та Кізіми В. В. про залишення позову без розгляду задоволено. Позов адвоката Косогової Л. О. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження адвоката Косогової Л. О. на вчинення процесуальних дій від імені ОСОБА_1 у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, оскільки у доданому до позовної заяви ордері від 10 січня 2019 року серія ЗП № 55302 не вказано конкретної назви суду, в якому надається правова допомога.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника Косогову Л. О. подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.
Постановою Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд виходив з того, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що в ордері не визначено назву конкретного судового органу, в якому може бути надана правова допомога адвокатом, є проявом правового пуризму (формалізму) з боку суду при вирішенні питання прийнятності позовної заяви, який непропорційно обмежує право особи на розгляд її справи судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника Сімейка А. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватипостанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року, а ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, щоні договір, ні ордер на надання правової допомоги, додані представником ОСОБА_1 до позовної заяви, не містять жодної конкретної назви будь-якого конкретного суду, а лише містять узагальнене посилання на всі суди, всіх інстанцій, всіх юрисдикцій, яке не є назвою, а отже адвокат Косогова Л. О. не мала повноважень на представництво позивача в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області. Наведене відповідає правовій позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року по справі № 9901/847/18.
До того ж заявник зазначає, що в матеріалах справи міститься лише копія ордеру, що додатково свідчить, що адвокат Косогова Л. О. належним чином не підтвердила свої повноваження.
Окрім цього вказує, що ухвалою суду першої інстанції відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, що є порушенням норм процесуального права, оскільки справа з ціною позову 1 442 000, 00 грн не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, проте суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 квітня 2020 року справа № 428/3851/19 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.