Постанова
Іменем України
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 365/490/17
провадження № 61-39093св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішенняЗгурівського районного суду Київської області від 01 лютого 2018 року в складі судді Хижного Р. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року в складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13 871, 92 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 11 грудня 2013 року між ними було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак, у порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 20 червня 2017 року становить 13 871, 92 грн, що включає в себе: 499, 01 грн заборгованості за кредитом, 10 807, 04 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 429, 11 грн пені та комісії, 500 грн штрафу (фіксована частина), та 636, 76 грн штрафу (процентна складова).
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача вказану суму боргу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 01 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до наданих банком Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки такі не містять підпису відповідача, а тому не можна вважати, що саме ці Умови та Правила банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Разом з тим, установивши, що станом на 24 травня 2016 року заборгованість за тілом кредиту (499, 01 грн) та процентами (218, 56 грн), нарахованими відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, погашена відповідачем у повному обсязі, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про непогодження сторонами істотних умов договору в зв`язку з відсутністю підпису відповідача на Умовах та Правилах банківських послуг не відповідає жодному акту цивільного та спеціального законодавства, зокрема, пункту 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", а тому є неприпустимим.
Вважає, що підписана відповідачем анкета-заява, яка містить його згоду про те, що ця заява разом із запропонованими банком Умовами та Правилами і Тарифами складають укладений між ним та банком договір про надання банківських послуг, є безумовним свідченням укладення такого договору, погодження сторонами усіх його умов і обізнаність відповідача про розмір процентної ставки, пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання своїх зобовʼязань.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 грудня 2018 року справа № 365/490/17 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 11 грудня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 500 грн, про що свідчить копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Додані ПАТ КБ "ПриватБанк" до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою підпису відповідача про ознайомлення з ними не містять.
Установлено, що в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 24 травня 2016 року здійснив платіж в сумі 1 011, 50 грн, а також 13 липня 2016 року в розмірі 685, 78 гривень.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).