Постанова
Іменем України
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2-258/11
провадження № 61-40195св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2017 року в складі судді Жигуліна С. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2018 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання відповідача знести та затампонувати вигрібну яму за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 .
Зазначала, що відповідач у порушення державних будівельних норм облаштувала вигрібну яму на території свого двору на відстані менше ніж 15 метрів до її житлових приміщень, що призводить до просідання фундаменту паркану, порушення стану паркану та стін житлового будинку, в звʼязку з чим просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2018 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 знести та затампонувати вигрібну яму, розташовану по АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 17 000 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що факт порушення належного позивачу майна через неналежний стан вигрібної ями відповідача знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що відповідно до вимог статті 391 ЦК України є підставою для ліквідації цієї ями.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2017 рокута постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без урахування положень земельного законодавства.
Вважає, що позивач не надала доказів, які свідчать про те, що саме внаслідок вигрібу, розміщеного на належній їй земельній ділянці, у неї виникають труднощі в користуванні майном. Висновок приватного підприємства "Буднопроектвишикування" не є експертним дослідженням, призначеним судом, а тому не може бути визнаним належним доказом у цій справі.
Окрім цього зазначає про безпідставне застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову в цій справі, оскільки захід забезпечення позову в вигляді накладення арешту на належний їй будинок є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами, в зв`язку з чим просить його скасувати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 вересня 2018 року справа № 2/258/11 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1, що підтверджено рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 серпня 2005 року.
Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 25 грудня 1990 року.
Проектом по водопроводу і каналізації для житлового будинку АДРЕСА_2 , виконаним ФОП ОСОБА_4 08 грудня 2008 року, визначений план з мережею водопроводу та каналізації.
Пояснювальною запискою, яка долучена до цього проекту, визначено про необхідність облаштування вигребу для відводу стоків від сантехприладів через відсутність у даному районі центральної каналізації. Разом із тим розділом 4 проекту визначено, що цей проект не надає право на роботи по облаштування вигребу, для чого необхідно отримати дозвіл у ДАБК.
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № 1673 від 10 грудня 2009 року ОСОБА_2 дозволено будівництво вигребу на земельній ділянці в відповідності до існуючих будівельних норм та правил.
Актом від 10 листопада 2009 рокукомунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" визначено про наявність по АДРЕСА_2, тобто в відповідача, ємної споруди - вигрібної ями, що витримала гідравлічні іспити на герметичність.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 17/27 від 12 липня 2011 року, виготовленим ФОП ОСОБА_5, в ході візуального обстеження вигрібної ями, розташованої у дворі будівлі АДРЕСА_2 встановлено, що спорудження вигрібної ями за проектом ФОП ОСОБА_4 не виконувалось, що підтверджене формою вказаної споруди, а під час дослідження у вказаній ямі встановлено наявність труб діаметром більше 100 міліметрів, які вмонтовані в стіну ями і направлені в бік вулиці Гетьмана Сагайдачного, функціональне призначення яких не встановлено. Також установлено, що дослідна вигрібна яма споруджена на відстані 3, 85 метрів від стіни прибудови літ. "а" вказаного домоволодіння, що не задовольняє вимоги таблиці 3.2.* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень" та вимоги пункту 15.95. СНіП 2.04.02-84* "Водопостачання зовнішні мережі та спорудження".
Висновком експерта № 16е/Р/1194 від 26 грудня 2012 року визначено, що зливна яма, яка існувала за адресою відповідача не демонтувалась, сама яма розташована на відстані 3, 85 метрів від стіни прибудови відповідача та на відстані 9-10 метрів від стіни житлового будинку позивача, але дослідження вказаної ями на предмет відповідності її проекту не відбулось через часткове заповнення.