Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 289/475/18
провадження № 61-43888св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року в складі судді Сіренко Н. С. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 30 липня 2018 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), у якому просила:
- визнати частково недійсним кредитний договір від 13 липня 2007 року № ZRRWAE00000180, в саме: в частині сплати за дострокове погашення кредиту, який би розмір вона не носила (пункт 3.11); винагороди за проведення моніторингу (пункт 6.2); винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1, 00 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та щомісяця в період сплати 0,14 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту (пункт 7.1).
- поновити її права шляхом зобов`язання відповідача повернути сплачені грошові кошти.
Позов мотивований тим, що 13 липня 2007 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір № ZRRWAЕ00000180, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 29 078,84 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0, 84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 липня 2012 року.
ОСОБА_1 вказувала, що за умовами вищевказаного кредитного договору вона сплатила банку грошові кошти в сумі 2 733,06 дол. США за обслуговування кредиту (винагорода, проведення моніторингу, комісія), що суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів".
Посилаючись на те, що під час обслуговування кредиту відповідач вчиняв дії на власну користь та не надавав їй, як позичальнику, жодних послуг, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору від 13 липня 2007 року № ZRRWAE00000180 про стягнення платежів за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, не відповідають вимогам справедливості та суперечить частині першій статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.
Встановивши, що позов є обґрунтованим, проте ОСОБА_1 пропустила встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності, про застосування якого ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відповідну заяву, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про початок перебігу строку позовної давності з 13 липня 2007 року, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналась у період дострокового погашення кредиту, тобто в межах строків, визначених статтею 257 ЦК України. Суди, приймаючи до уваги заяву представника ПАТ КБ "ПриватБанк" про застосування строків позовної давності, не дотримались принципу неупередженості, оскільки не перевірили оригінал довіреності та долучили до матеріалів справи лише її копію.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання частково недійсним кредитного договору та поновлення прав призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір № ZRRWAЕ00000180, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 29 078,84 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0, 84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 липня 2012 року.
Згідно з пунктом 3.11 кредитного договору від 13 липня 2007 року № ZRRWAE00000180 при достроковому (як повному, так і частковому) погашені кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом відсотки, зазначені у пункті 7.5 від суми кредиту, що погашається достроково. Строк внесення позичальником суми процентів - до останньої дати наступного періоду сплати.
При достроковому (як повному, так і частковому) погашені кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0 % від суми кредиту, що погашається достроково.
Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору при невиконанні позичальником умов, передбачених пунктом 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на дату сплати.
Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що сплаті підлягає винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1, 00 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та щомісяця в період сплати 0,14 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту.
У відзиві на позовну заяву представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Адаменко Т. С. подала заяву про застосування строків позовної давності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з його обґрунтованості позовних вимог, проте зазначили, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом після спливу строку позовної давності, про необхідність застосування якого вказувало ПАТ КБ "ПриватБанк".
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок судів помилковим та таким, що зроблений без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.