ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 814/694/16
адміністративне провадження № К/9901/44038/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Біоносенко В. В.) від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Турецька І. О., судді: Стас Л. В., Косцова І. П.) від 15 червня 2017 року у справі № 814/694/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ТОВ "Миколаївський глиноземний завод") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (далі - Миколаївська митниця ДФС), у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2016 року № 504000006/2016/000008/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14 березня 2016 року № 504010000/2016/00011.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митним органом безпідставно визначено митну вартість за другорядним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Миколаївська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги Миколаївська митниця ДФС вказує, що суди не звернули увагу на те, що позивачем не надано жодного документального підтвердження надання знижки чи спеціальної пропозиції на придбання товару у посередника, якою він скористався і, як наслідок, придбав товар за умовами поставки за ціною, нижчою європейської вартості аналогічного товару. До того ж, позивачем не надано витребуваний Митницею з метою перевірки вартості товару договір із третіми особами (продавця товару із його виробником), а також прайс-листів, каталогів або специфікацій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 серпня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 03 грудня 2015 року між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Единая торговая компанія" (г. Стелитамак, РФ) укладено контракт № RF/RD/01-16/15-517 на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом близько (+/-) 48000 тонн. Відповідно до п. 2.2 Контракту ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 60 доларів США. Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.
Також, п. 3.2 Контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ВАТ "Химпром" (м. Новочебоксарск, РФ), ВАТ "Каустик" (м. Волгоград, РФ), ООО "Новомосковський хлор" (м. Новомосковськ, РФ), ЗАТ "Транснефтехим" (м. Москва, РФ), ВАТ "БСК" (м. Стерлитамак, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.
27 січня 2016 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Единая торговая компанія" підписали специфікацію № 2 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) на поставку 4000 +/- 5 % тонн у лютому 2016 року - 205 доларів США.
11 березня 2016 року ВАТ "Единая торговая компанія" поставило на адресу позивача 57,592 т гідроксиду натрію на загальну суму 11 806,36 доларів США (205,00 доларів за тонну). При цьому, відповідно до інвойсу від 20 лютого 2016 року № НР-01 в якості вантажовідправника зазначено ТОВ "Гало Полимер Кирово-Чепецк" (РФ).
Цього ж дня, позивачем до Миколаївської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № 504010000/2016/000602 про оформлення 57,592 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 11 806,36 доларів США, яка надійшла від ТОВ "Гало Полимер Кирово-Чепецк" (РФ), в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) - 205 доларів США за тонну, на загальну суму 11 806,36 доларів США. До цієї декларації позивачем подано такі документи: контракт від 03 грудня 2015 року № RF/RD/01-16/15-517; специфікація № 2; інвойс від 20 лютого 2016 року № НР-01; накладні СМГС № 21129836, 21130070; підтвердження позитивного походження радіологічного та екологічного контролю (штампи); сертифікат походження товару від 24 лютого 2016 року № 6047000165; сертифікати якості за № 7951/55384, 7952/55386, 7953/55387, 7954/55388.
Миколаївська митниця ДФС відмовила у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом на підставі того, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару та щодо особливих умов перевезення; неподані повні відомості щодо ціни товару; є сумніви щодо ідентичності інформації, зазначеній у рахунку-фактурі.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідач повідомленням від 11 березня 2016 року № 21686 витребував у ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" для підтвердження митної вартості наступні документи: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 60 дол.) тощо; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) договір від 18 лютого 2016 року № 1549/17/15, зазначений у графі 15 накладних від 26 лютого 2016 року № 2129836, 21130070.
На виконання вказаного запиту, 14 березня 2016 року позивач надав до митного органу: інформацію біржових котирувань за останні 3 тижні; копію митної декларації країни відправлення від 20 лютого 2016 року № 10408103/2002/0000227; копію договору особливих умов перевезення від 07 грудня 2015 року № 1549/17/15 та лист підтвердження ідентичності підпису головного бухгалтера та керівника від 14 березня 2016 року № 250/723. Також, позивач повідомив, що попередня оплата товару не здійснювалась, оскільки це не передбачено договором, що відсутнє страхування товару, оскільки поставка за правилами Інкотермс 2010 здійснювалася на умовах СРТ, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість. Крім того, товариство звернуло увагу, що договори з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається не укладалися, оскільки він є кінцевим споживачем продукту, а формування ціни шляхом зменшення її на 60 доларів США є результатом комерційних переговорів і регламентується п. 2.2. Контракту.
14 березня 2016 року Миколаївською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 504000006/2016/000008/2, відповідно до якого, загальна вартість товару визначена в розмірі 26 164,05 доларів США, тобто 454,30 доларів США за тонну.
Крім того, 14 березня 2016 року відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2016/000111, у зв`язку з тим, що: відсутнє документальне підтвердження вартості товару у зв`язку з наданою знижкою в 60 доларів США; не надано документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару); не надано договір (угоду, контракт) з третіми особами.
Приймаючи спірне рішення про визнання митної вартості товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. За основу для коригування митної вартості митницею була взята митна декларація від 11 березня 2016 року № 204050002/2016/352.
Відповідно до розд. X МК України, товар випущено у вільний обіг.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.