ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15365/15
касаційне провадження № К/9901/35551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б.; судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/15365/15 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000173710.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 21.07.2017 у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017 залишив без змін.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що застосування штрафу, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можливе лише, якщо платник податків спочатку отримав таке відшкодування, а в подальшому податковий орган самостійно встановив, що сума отриманого бюджетного відшкодування завищена та, відповідно, підлягає зменшенню.
Крім того, звертає увагу на те, що діями позивача не було нанесено Державному бюджету України жодних збитків, натомість Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" такі збитки можуть бути нанесені надмірним і необґрунтованим штрафом.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2015 позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 94274905,00 грн.
В подальшому, 24.03.2015 платником подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, згідно з яким до бюджетного відшкодування на рахунок у банку за лютий 2015 року заявлено суму податку на додану вартість у розмірі 107035785,00 грн.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, а також бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 24.04.2015 № 475/28-10-37-2/19480600.
Перевіркою виявлено розбіжність між даними платника податку та даними контролюючого органу на рівні 12787880,00 грн., яка фактично сплачена на користь Державного підприємства "Енергоринок" платіжними дорученнями від 02.03.2015, тобто в наступному за звітним періоді, а тому не підлягає включенню до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000173710, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 12787880,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3196970,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.