ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 815/3656/15
адміністративне провадження № К/9901/27697/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Агро ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 (суддя - Тарасишин О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Запорожан Д.В., Шеметенко Л.П.) у справі №815/3656/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Агро ЛТД" (далі - ТОВ "Велес-Агро ЛТД") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) від 24.06.2015 №0001302202.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Суворовському районі м. Одеси посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання в господарській діяльності.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Велес-Агро ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2015 № 1240/15-54-22-02/31427962, в якому відображено висновок про порушення ТОВ "Велес-Агро ЛТД." пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2718591,00 грн. з огляду на часткове підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ряду суб`єктів господарювання.
На підставі названого акту перевірки від 11.06.2015 ДПІ у Суворовському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № від 24.06.2015 №0001302202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2718591,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1359296,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі такої операції.
В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Судами встановлено, що між ТОВ "Велес-Агро ЛТД" та ТОВ "Старкад С", ПП "Одесрембуд№3", ТОВ "Інтерпамс", ТОВ "Рестар-Пром", ТОВ "Комплект ПРО", ТОВ "А.С.Т.Компані", ТОВ "Техно Елемент", ТОВ "ТГБ", ТОВ "Вімпекс ЛТД", ТОВ " 100 Ярдів", ТОВ "Проф-Консалтінг", ТОВ "Сеолан", ПП "Нікон-Торг", ТОВ "Інтерія ЛТД", ТОВ "Аксон-Групп", ПП "Промстройресурс", ТОВ "Салем Торг", ПП "Аширбадон", ТОВ "Хімічна Компанія Єврохім", ТОВ "Батна Трейдінг" в період проведеної перевірки було укладено ряд договорів поставки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за результатами отримання товарно-матеріальних цінностей з дотриманням вимог податкового законодавства.
Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.