ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11407/15
адміністративне провадження № К/9901/26056/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/11407/15 за позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Губська О.А.),
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" (далі - позивач, ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015 №0001561504.
Позовні вимоги мотивовано тим, ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" не було допущено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а сума недоплати у розмірі 1ʼ209ʼ348,50грн. виникла з вини відповідача, внаслідок невірного відображення податковою інспекцією у висновках переданих до органів державного казначейства суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. У зв`язку з проведення оплати зазначеного грошового зобов`язання з запізненням на 22 календарні дні, відповідачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" оскаржило їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 відкрито касаційне провадження у справі №826/11407/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/11407/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 справу №826/11407/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження на 04.08.2020.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не погоджується з рішеннями судів попередньої інстанції, вважає їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Як вказує позивач, Товариством отримано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі, що на дату фактичного відшкодування перевищувало суму наявної переплати по особовій картці підприємства. Таким чином у позивача відсутній податковий борг за результатами подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року та відображення її результатів в особовій картці платника податків у період з 30.09.2013 по 14.10.2013, що підтверджується інтегрованою карткою особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2013 рік. Як наголошує позивач, так званий податковий борг виник з вини відповідача. Внаслідок отримання позивачем зайвої суми бюджетного відшкодування згідно помилкових висновків, які надані відповідачем органам казначейства. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу. ДПІ вказує, що сума, яка задекларована як податкове зобов`язання позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року була зменшена на суму наявної переплати та зменшена на суму відповідно до судового рішення. Наявна сума у позивача до сплати податкового зобов`язання була погашена з запізненням встановлених термінів. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету позивачем.
За результатами перевірки складено акт від 11.02.2015 №305/2655-15-04, яким зафіксовано порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 1ʼ228ʼ985,50грн., за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання.
На підставі акта перевірки податковим органом 12.02.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003311504, яким до ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", яким застосовано штраф у розмірі 10 % від суми податкового боргу у розмірі 122898,55грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0003311504 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1963,70грн. (у зв`язку з встановленням судовим рішенням, що набрало законної сили, відсутності податкового боргу, на який нараховано цю штрафну санкцію), в іншій частині - залишено без змін.
04.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001561504 про застосування штрафних санкцій у зменшеному розмірі 120934,85грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство звернулося до суду з позовом про його скасування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі касаційний суд зазначив про необхідність надати належну правову оцінку доводам позивача, що зайво перерахована на розрахунковий рахунок позивача сума бюджетного відшкодування ПДВ не є сумою узгодженого грошового зобов`язання несплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, тобто податковим боргом.
За наслідками нового розгляду, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що процедура проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість була розпочата до настання моменту сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за серпень 2013 року. У відповідності до положень податкового законодавства 30.09.2013 відповідачем здійснено погашення грошового зобов`язання, яка обліковувалась в картці особового рахунку позивача та не була зазначена у висновках відповідача на проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Решта суми грошового зобов`язання, визначена у податковій декларації за серпень 2013 набула статусу податкового боргу.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно до підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.