ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/16624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (головуючий суддя: Власов Ю.Л., судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.)
у справі № 910/16624/18
за позовом Військового прокурора Київського гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (далі - Товариство)
про стягнення 653 565,00 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства до Товариства про стягнення 653 565,00 грн. штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов договору від 13.11.2017 № 286/3/17/319 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), який укладений Міністерством, як замовником з Товариством, як постачальником.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2018 зі справи № 910/16624/18 позовну заяву з додатками повернуто Прокурору на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу мотивовано тим, що заявник не надав суду та не зазначив доказів наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Міністерства та не надав доказів звернення Міністерства до прокуратури щодо захисту його прав у суді, а, отже, не усунув недоліки позовної заяви, про які зазначалося в ухвалі суду від 14.12.2018 про залишення позовної заяви Прокурора без руху.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2019 скасовано, матеріали справи № 910/16624/18 передано на розгляд до місцевого суду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що Прокурором не надано та не зазначено доказів наявності підстав для здійснення представництва в порядку, передбаченому статтею 23 Законом України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі позивача, оскільки відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство посилається на те, що:
- звертаючись з позовом до суду Прокурор не надав жодного доказу та не навів жодного підтвердженого доказами аргументу про те, що Міністерство, як уповноважений орган у спірних правовідносинах, не здійснює захисту інтересів держави;
- неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права призвело до необґрунтованого та помилкового скасування судом апеляційної інстанції законного рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Згідно з частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
Отже, Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.