ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4517/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Смірнова Л.Г.; судді: Пономаренко Є.Ю., Майданевич А.Г.)
від 12.02.2020
у справі № 910/4517/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд"
про усунення недоліків виконаних робіт,
за участю представників учасників справи:
позивача - Прохоренко О.І.;
відповідача - Шипов К.Ю.;
третьої особи - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" про усунення недоліків виконаних робіт.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, на виконання договору підряду №23/09-06 від 01.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) було споруджено павільйони "Овочі, фрукти" та "Риба" з інженерними мережами та під`їзними шляхами із твердим покриттям на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", проте внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем в процесі експлуатації було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", а тому позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду №23/09-06 від 01.09.2010, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішенням господарського суду у цій справі законної сили.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 позов задоволено повністю.
2.2. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4517/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 позов задоволено. Суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, буд. 1-А; ідентифікаційний код 30210582) усунути недоліки Робіт, виконаних згідно з Договором підряду №23/09-06 від 01 вересня 2010 року, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі.Фрукти" та "Риба" на Об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б (примусове виконання обов`язку в натурі) шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/4517/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.
2.5. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Генпідрядник) укладено договір підряду №23/09-06 від 01.09.2010, відповідно до умов якого замовник доручає генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції. Обсяг основних робіт генпідрядника за цим договором (роботи) визначений сторонами у Додатку 1 "Розрахунок вартості робіт", який є невід`ємною частиною договору. Усі роботи за цим договором здійснюються генпідрядником відповідно до робочої проектної документації наданої замовником генпідряднику із складанням відповідного акту, Додатком 1 "Розрахунок вартості робіт на будівництві павільйону "Овочі-Фрукти" та терміналу "Риба" та мають бути організовані та виконані відповідно до Державних будівельних норм України.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що генпідрядник в межах визначених ДБН України виконує виміри, випробування, іспити. Необхідні для приймання виконаних генпідрядником робіт, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 4.12. договору генпідрядник зобов`язується здійснити будівельні роботи з урахуванням усіх вимог цього договору та додатків до нього, запитів та зауважень замовника, якщо надаватимуться на умовах викладених у цьому договорі відповідно з проектом будівництва.
Згідно з п. 4.15. договору генпідрядник гарантує, що роботи відповідатимуть вимогам проектної документації, затвердженої у встановленому порядку, та переданої замовником генпідряднику для виконання робіт, положенням цього договору та додатків до нього.
Параграфом 22 договору передбачено, що генпідрядник на свій ризик залучатиме для надання послуг треті сторони (субпідрядні організації). Генпідрядник залишатиметься повністю відповідальним за виконання та завершення робіт у всіх відношеннях та у відповідності до документів цього договору, незважаючи на передачу робіт на субпідряд.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (виконавець) було укладено договір №3.11 від 16.08.2011, відповідно до якого виконавець зобов`язується організувати та виконати повний комплекс робіт з влаштування доріг з використанням власного обладнання та матеріалів, на будівництві об`єкта: "Павільйон "Овочі. Фрукти" та термінал "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м. Львові (об`єкт) відповідно до Додатків 1,2,3,4,5,6 до цього договору, ДБН України та вимогами генпідрядника, замовника будівництва, а саме влаштування доріг загальною площею 20500 кв.м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм., щабель гранітний 200 мм., фібро бетон 200 мм.
Відповідно до п.1.4. договору замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шувар".
Пунктом 2.1. договору сторони погодили строк виконання робіт з 16.08.2011 по 05.10.2011
Роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" виконувались Генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року по листопад 2011 року включно, що підтверджується актом №15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1 578 900 грн, актом №20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5 452 777, 50 грн, та актом №24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6 315 600, 00 грн. Таким чином, загальна вартість збудованого згідно з договором генпідряду дорожного покриття на об`єкті будівництва становила 13 347 277, 50 грн.
Вартість виконаних робіт по будівництву дорожного покриття було оплачено позивачем повністю.
В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" 15.02.2013 було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", виконаного згідно з договором генпідряду, що свідчить про порушення вимог щодо якості виконання Робіт.
В порядку, визначеному п. 18.1 та п. 18.2 договору генпідряду та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою КМ України від 01.08.2005 №668, позивачем було надіслано відповідачу вимоги про необхідність з`явитися на Об`єкт будівництва для встановлення причин руйнування дорожнього покриття і запровадження заходів для усунення недоліків виконаних робіт, однак такі залишились не виконаними.
Відповідно до п. п. 4.3 та параграфу 22 договору Генпідрядник несе відповідальність за надійність, безпечність (в тому числі несучу здатність, стабільність, стійкість, потужність) та робото-придатність несучих та огороджувальних конструкцій, систем інженерного забезпечення та технічного обладнання, що перелічені у Додатку 1 - "Розрахунок вартості робіт" та виконані безпосередньо Генпідрядником або його субпідрядниками і Генпідрядник залишатиметься повністю відповідальним за виконання та завершення робіт у всіх відношеннях та у відповідності до Документів цього Договору, незважаючи на передачу робіт на субпідряд.
Відповідач своїми листами від 27.02.2013 за №20-27/02/13-1 та від 28.03.2013 №20-221 повідомив про те, що вимога позивача відправлена безпосередньо виконавцю влаштування дорожнього покриття - ТОВ "Статусбуд", в роботі комісії по встановленню причин виникнення недоліків дорожнього покриття участі не приймав, рекомендував позивачу звернутися з вимогою про усунення недоліків влаштування дорожнього покриття безпосередньо до субпідрядника - ТОВ "Статусбуд", який виконував роботи по створенню дорожнього покриття, жодних дій, спрямованих на усунення таких недоліків не вжив.
Також позивачем відповідачу було надіслано претензію №11-330 від 27.08.2013, яка отримана відповідачем 02.09.2013, в якій позивач вимагав розпочати роботи по усуненню недоліків виконаних робіт у 14-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії. Однак, відповідач до усунення недоліків виконаних робіт не приступив, відповіді на претензію не надав.
2.6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експерта №8194 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 вказав на наявні недоліки бетонної плити дорожнього покриття, а також підтвердив обґрунтованість вимог позивача про те, що неналежне виконання робіт відповідачем за договором підряду №23/09-06 від 01.09.2010 по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритого павільйону "Овочі. Фрукти" та закритого павільйону "Риба" на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 4-6, є причиною масового руйнування дорожнього покриття з виходом фібри на поверхню, а також знижує експлуатаційні та технічні показники покриття і, як результат, зменшує довговічність конструкції дорожнього покриття.
2.7. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності, а тому вимоги позивача про усунення порушень умов договору є безпідставними, документально не обґрунтованими, задоволенню не підлягають.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2019 №14435/16-42, оскільки експертами під час проведення експертного дослідження було взято до уваги пояснювальну записку приватного підприємця Кархут І.І., як на документ вихідних даних робочої документації. Проте, вказана пояснювальна записка не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 ʼПроектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а тому не може бути належним та допустимим доказом в силу статей 76, 77 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17.
Так, скаржник посилається на те, що в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, зазначено, що Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).
З урахуванням наведеного, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, без належної мотивації, надав перевагу доводам відповідача, зазначивши, що умовами договору підряду на відповідача не було покладено обов`язку з будівництва дороги і, що ані умовами договору підряду, ані умовами додатків до нього, не передбачено з якої марки бетону та якої міцності має бути бетонне полотно.
Також скаржник вказує на те, що в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15 зазначено, що враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо вартості робіт, висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими оскільки недійсними не визнавалися, а відповідно такі висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення розміру завищеної вартості робіт, підлягав задоволенню.
Не врахувавши наведеного висновку, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки на підставі судової будівельно-технічної експертизи.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17 зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
При цьому скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" на противагу рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Гірвісаарі проти Фінляндії" є виправданням власного незаконного та необґрунтованого рішення.
3.3. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим ним обставинам;
-суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми матеріального права, а саме: частину 1 статті 838, статті 857, 858, частину 2 статті 881 Цивільного кодексу України;
-суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо застосування позовної давності, оскільки спірний договір є договором будівельного підряду, а отже до правовідносин сторін підлягають застосуванню частини 1, 2 статті 884 Цивільного кодексу України.
3.4. На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар", в якій відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.5. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" подало письмові пояснення по справі, в яких просило касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 закрити.
3.6. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" надійшли письмові пояснення щодо відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой".
3.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" подало пояснення по справі, в яких просило закрити провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.
3.8. На адресу суду 04.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" надійшли пояснення по справі, в яких товариство зазначає про те, що відповідно до вимог статті 857 Цивільного кодексу України, позивач не надав доказів неналежної якості робіт.
3.9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 06.08.2020 подало пояснення по справі, в яких просило врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, оскільки характер обох спорів є однотипним, а правовідносини регулюються однаковими нормами матеріального права.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17.
Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що скаржник посилається на висновки Верховного Суду в справі № 910/4103/18 та в справі № 912/3872/17 про застосування практики Європейського суду з прав людини, що не може вказувати на подібність правовідносин в контексті пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу.
4.3. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, згідно з яким, з огляду на договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо вартості робіт, висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими оскільки недійсними не визнавалися, а відповідно такі висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними.
З урахуванням наведеного, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на висновках судової будівельно-технічної експертизи, дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності.
Такий висновок суду апеляційної інстанції закріплений у пункті 8.22, а скаржник помилково посилається на пункт 8.21.
Разом з тим у пункті 8.21 постанови зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції призначив судову будівельно-технічну експертизу. Експерти під час проведення експертного дослідження взяли до уваги пояснювальну записку приватного підприємця Кархут І.І., як документ вихідних даних робочої документації. Проте, вказана пояснювальна записка не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а тому не може бути належним та допустимим доказом в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України.