ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 913/152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився
третьої особи - не з`явився,
прокурора - Зарудяної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях
на рішення Господарського суду Луганської області
(суддя -Лісовицький Є.А.)
від 27.05.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубченко І.В., судді -Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.)
від 11.12.2019
у справі за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України,
до 1) Приватного підприємства "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс",
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище",
про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення,
В С Т А Н О В И В:
у березні 2018 року заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004426/09 від 13.01.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс". Просив зобов`язати ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 91,74 кв.м, вартістю 173 200,00 грн на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інвентарний номер 10310716), розміщене за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 22 та повернути його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". При укладенні договору не було дотримано порядку, визначеного ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Прокурор зазначав, що невикористання ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище" спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання цього договору правомірним, оскільки чинним законодавством встановлена заборона на використання такого приміщення з іншою метою, не пов`язаною з навчально-виховним процесом. Отже, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а приміщення - поверненню балансоутримувачу.
Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразовою.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.05.2019, залишеним без змін постановою постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №004426/09 від 13.01.2017, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс". Зобов`язано ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 91,74 кв.м, вартістю 173 200,00 грн на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інвентарний №0310716), розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 22, та повернути його ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувачу).
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що спірні приміщення передані в оренду ПП "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" всупереч забороні, встановленій законодавством, і, відповідно, спірний договір оренди нерухомого майна підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 ЦК України.
У січні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підставами для скасування судових рішень відповідач-2 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує про відсутність юридичних підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Зазначає, що Міністерство освіти і науки України є єдиним належним та уповноваженим органом, який представляє інтереси держави в освітній та науковій діяльності та має право самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Луганської області вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості оскаржуваних у справі судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 було зупинено касаційне провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 912/2385/18.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 13.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (орендодавець) і ПП "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004426/09, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення, площею 91,74 кв.м на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інв. № 10310716) (майно), що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, та обліковується на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.09.2016 і становить 173 200,00 грн.
Майно орендодавець передав орендареві під розміщення офісу (п. 1.2 договору).
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні та діє з 13.01.2017 до 11.01.2020.
За актом приймання-передавання від 13.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові вбудовані приміщення площею 91,74 кв.м на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інв. № 10310716) за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, що перебуває на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище".
Судами встановлено, що на виконання ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець отримав у Міністерства освіти і науки України як в уповноваженого органу на управління вказаним майном дозвіл на укладення договору оренди на строк до 3-х років.
Також, листом № 166 від 26.03.2018 балансоутримувач ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище" повідомив прокуратуру Луганської області про те, що надає згоду на оренду лише тих приміщень, які в учбовому та виховному процесі не використовуються.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 Закону України "Про освіту").
Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, загальну середню освіту, професійну-технічну освіту (ст. 29 Закону України "Про освіту").
Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (ч. ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту").
Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту").
Згідно з ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.
Приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу (постанова Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна").
У пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, встановлено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.