Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 607/11516/18
провадження № 61-8704св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач-1 - ОСОБА_1 ,
представник позивача-1 - адвокат Кметик Володимир Степанович,
позивач-2 - ОСОБА_2 ,
відповідач-1 - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
представники відповідача: Панченко Дмитро Вікторович,
відповідач-2 - державний реєстратор Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжак Василь Ярославович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Позняка В. М. від 01 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Костіва О. З., Хоми М. В. від 19 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В. Я. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2018 року державний реєстратор Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В . Я. зареєстрував за АТ «Укрсоцбанк» право власності на іпотечну квартиру АДРЕСА_1 . Позивачі вважали, що така реєстрація відбулася з порушеннями, оскільки реєстратор не мав право реєструвати за АТ «Укрсоцбанк» право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, у зв`язку із тим, що позивачі, які є власниками квартири не давали згоди на таку реєстрацію. Також, вказували, що будь-якої вимоги про усунення порушень позивачі не отримували. Окрім того, на момент укладення договору іпотеки чинна редакція статті 36 ЗУ «Про іпотеку» не передбачала можливість звернення стягнення на підставі застереження в договорі, а тільки можливість позасудового врегулювання спору шляхом передачі у власність іпотекодержателю предмета іпотеки на підставі договору, однак такого договору вони і АТ «Укрсоцбанк» не укладали, а тому вважають, що відсутні підстави для реєстрації права власності на квартиру за відповідачем.
Посилаючись на вказані обставини, просили суд скасувати рішення Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В. Я. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40137010 від 15 березня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507510361101, номер запису права власності 25261166 дата та час реєстрації 15 березня 2018 року 17:52:00 за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , відновивши запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В. Я. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40137010 від 15 березня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1507510361101, номер запису права власності 25261166 дата та час реєстрації 15 березня 2018 року 17:52:00 за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 відновивши запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на дату укладання сторонами іпотечного договору № 770/12-451 від 17 вересня 2008 року) редакція статті 37 Закону України «Про іпотеку» не містила та не передбачала можливості застосування такої інституції, як іпотечне застереження, а тому не може стверджувати, що між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» була узгоджена умова про можливість звернення стягнення на спірне іпотечне майно у спосіб реалізації іпотечного застереження. Ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, не надання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного державного реєстратора щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належать позивачам, не можна вважати законними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що проведеною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» з використанням не передбаченого договором іпотеки від 17 вересня 2008 року іпотечного застереження та відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя порушено право власності позивача на своє майно.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що пунктом 4.5. іпотечного договору передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, одним із яких є шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.3. пункту 4.5. договору). Посилання судів на те, що мав бути укладений окремий договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя взагалі не підтверджується жодним доказом, оскільки статтею 36 Закону України в редакції від 12 травня 2006 року було передбачено або застереження або окремий договір. Тобто, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (підпункт 4.5.3. пункту 4.5.) міститься в іпотечному договорі, а тому воно прирівнюється до укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тому необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя відсутня.
Крім того, оскільки правовідносини та право вимоги із звернення стягнення виникло задовго після набрання чинності змін до Закону України «Про іпотеку», а саме з дати направлення вимоги у 2017 році, вважати, що звернення стягнення шляхом передачі права власності може відбуватись на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 2006 року є неправильним твердженням.
При цьому, заявник послався на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц, від 31 січня 2018 року у справі № 910/6592/16, від 31 липня 2018 року у справі № 826/9658/15, від 11 березня 2019 року у справі № 405/5367/16-ц.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/11516/18 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 07 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 770/11-507, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 39 985,33 дол. США з кінцевим терміном повернення кредиту до 15 вересня 2028 року.
Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю АКБ «Уксоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 .
За змістом підпункту 2.4.3. пункту 2.4., пункту 4.1. іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підпунктом 4.5.3. пункту 4.5. іпотечного договору визначено, що іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, серед інших способів, - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
03 листопада 2017 року на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 банк направив повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки вих. № К/Б/03.11/У шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, за змістом якого, банк, визначивши суму боргу за договором кредиту в сумі 90 269,88 дол. США станом на 04 жовтня 2017 року, вимагав у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. Вказане повідомлення містило застереження, що у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
19 жовтня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес АССІСТ» проведено оцінку предмета іпотеки, відповідно до якої ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,4 кв. м, складає 1 161 158 грн.
15 березня 2018 року за зверненням АТ «Укрсоцбанк» державний реєстратор Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжак В. Я. в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» здійснив перереєстрацію права власності на іпотечне майно (квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,4 кв. м) і зареєстрував право власності на це майно за банком.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «Укрсоцбанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.