РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2020 року
Київ
справа №9901/42/20
адміністративне провадження №П/9901/42/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В, Кашпур О.В., Соколова В.М.,
секретар судового засідання: Кучер Р.В.,
за участю:
представника позивача Мітасова М.І.,
представника відповідача Кот О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Верховної Ради України щодо присвоєння йому першої категорії та першого рангу державного службовця і зобов`язати Верховну Раду України присвоїти йому першу категорію та перший ранг державного службовця відповідно до вимог абзацу другого частини другої статті 20 Закону України №2790-XII від 17 листопада 1992 року "Про статус народного депутата України" в редакції станом на 27 листопада 2014 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що у період з 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року він був народним депутатом України.
ОСОБА_1 вважає, що у нього як народного депутата України виникли легітимні очікування щодо реалізації права на присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця після закінчення повноважень народного депутата України відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України".
Однак, положеннями Закону України "Про державну службу", який набув чинності 1 травня 2016 року, змінено нормативне регулювання присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця. Ці зміни вплинули на його очікування стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права на присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця.
Позивач вважає, що гарантії трудових прав народних депутатів України не можуть бути звуженими шляхом внесення змін до законодавства.
Невиконання Головою Верховної Ради України минулого скликання свого обов`язку щодо присвоєння народним депутатам України минулого скликання першої категорії та першого рангу державного службовця, зазначає позивач, стало підставою для звернення до суду з цим позовом саме до Верховної Ради України, оскільки в разі задоволення позову, виконання рішення суду буде покладено на теперішнього Голову Верховної Ради України.
Верховна Рада України не погоджується з такими доводами ОСОБА_1, проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, та у відзиві на позовну заяву зазначає про таке.
Аналіз повноважень Верховної Ради України, які визначені, зокрема, положеннями статей 85, 92 Конституції України, дає підстави стверджувати, що до повноважень Верховної Ради України не належить вирішення питань щодо присвоєння відповідних категорій та рангів народних депутатів України. Тобто, відповідач зазначає, що Верховна Рада України є неналежним відповідачем у цій адміністративній справі.
Відповідач указує, що станом на час набуття позивачем депутатських повноважень абзац другий частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" передбачав обов`язок Голови Верховної Ради України щодо присвоєння народним депутатам України попереднього скликання відповідного рангу та категорії державного службовця.
10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 1 травня 2016 року та яким, зокрема, було здійснено розмежування політичних та адміністративних посад публічної служби. І відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону сфера його дії не поширюється на народних депутатів України, тобто вони не є державними службовцями.
У зв`язку з цим, звертає увагу відповідач, підпунктом 10 пункту 3 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" абзац другий частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" був виключений. Закон України "Про державну службу" №889-VIII набрав чинності 1 травня 2016 року, а 29 серпня 2019 року були достроково припинені депутатські повноваження позивача.
Посилаючись на принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99), відповідач зазначає, що на час дострокового припинення депутатських повноважень позивача, норма абзацу другого частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" вже не діяла, а тому не підлягала застосуванню.
Крім того, звертає увагу, що на даний час Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII є чинним, він не визнавався неконституційним, тому твердження позивача, що цей Закон порушує статті 8, 22 Конституції України, є безпідставними.
Також відповідач наголошує, що повноваженнями щодо присвоєння народним депутатам України попередніх скликань відповідного рангу та категорії державного службовця скасована норма Закону України "Про статус народного депутата України" наділяла саме Голову Верховної Ради України, а не Верховну Раду України.
У підсумку відповідач зазначає, що з огляду на ці обставини, позовні вимоги суперечать положенням чинного законодавства України, тому вони не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року справу №9901/42/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 6 травня 2020 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, Верховний Суд встановив такі обставини.
Відповідно до відомостей з копії трудової книжки ОСОБА_1 він, зокрема, 27 листопада 2014 року зарахований на роботу до Верховної Ради України восьмого скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі (стаття 78 Конституції України), а 29 серпня 2019 року звільнений з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноваженням Верховної Ради України восьмого скликання (частина третя статті 81 Конституції України та частина третя статті 5 Закону України "Про статус народного депутата України", а.с. 22, 23).
18 вересня 2019 року позивач звернувся до Верховної Ради України з проханням присвоїти йому першу категорію та перший ранг державного службовця відповідно до вимог абзацу другого частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (в редакції станом на 27 листопада 2014 року) з урахуванням положень Конституції України та Законів України, про що свідчить копія відповідного звернення (а.с. 10-12) та копія фіскального чека АТ "Укрпошта" (а.с. 13).
У зв`язку з тим, що відповідач не надавав відповіді на вказане звернення, адвокат Монін І.В. 18 грудня 2019 року звернувся до Верховної Ради України з адвокатським запитом, у якому просив надати належним чином завірену копію відповіді ОСОБА_1 на його звернення від 18 вересня 2019 року з метою надання правової допомоги останньому, що підтверджується копією відповідного адвокатського запиту (а.с. 15).
Листом від 27 січня 2020 року вих. № 04-23/16-91 (а.с. 16, 17), підписаним Головою Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України А. Клочко, надано відповідь на звернення ОСОБА_1 та його адвоката Моніна І.В.
У зазначеному листі йдеться про те, що норми абзацу другого частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" були виключені на підставі Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, яким було здійснено розмежування політичних та адміністративних посад з метою департизації публічної служби.
З огляду на це, керуючись приписами статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, відповідач вважає, що чинне на час надання відповіді від 27 січня 2020 року законодавство не наділяло Голову Верховної Ради України повноваженнями щодо присвоєння народним депутатам України попередніх скликань першої категорії, першого рангу державного службовця.
Позивач, вважаючи такі дії (бездіяльність) відповідача неправомірними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірного, на думку ОСОБА_1, неприсвоєння йому як народному депутату України попереднього скликання першої категорії та першого рангу державного службовця відповідно до вимог абзацу другого частини другої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (в редакції станом на 27 листопада 2014 року) за його зверненням до Верховної Ради України.