ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 813/44/14
касаційне провадження № К/9901/8156/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Курилець А.Р., Ніколін В.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у місті Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Червонограді ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду, у якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0005081720; рішення від 18.12.2013 № 0005101720 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.56, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту "ґ" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 177.2 - 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а також частини 2 статті 7, частини другої-третьої статті 9, пункту 3 частини 8 статті 9 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є безпідставними, оскільки у підприємця наявні усі необхідні документи по господарських операціях з ПП "Трасат", ПП "Електрокабель" та ТОВ "ВЗП", які підтверджують правомірність формування ним витрат, проте податковий орган неправомірно не взяв їх до уваги та з незрозумілих і необґрунтованих підстав встановив нікчемність правочинів, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами без посилань на жодний доведений факт.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.06.2014 у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що: основним перевізним документом при залізничному перевезенні є залізнична транспортна накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачу разом з вантажем, тоді як позивачем не було надано залізничних накладних; у наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначено про переміщення вугілля марок "Ж" та "М", тоді як предметом договору був вугільний концентрат; надані позивачем прибуткові касові ордери, виписані ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель", не є належними доказами оплати позивачем товару, оскільки всі ордери складені на суму, що перевищує 10000,00 грн., з огляду на що оплата повинна була здійснюватись у безготівковій формі; по господарських операціях з ТОВ "ВЗП" позивачем не надано актів приймання-передачі товарів, відвантажувальних та розрахункових документів, залізничних накладних; вказані обставини слугували підставою для висновку Інспекції про нереальність господарських операцій з подальшої реалізації позивачем придбаних у ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель" товарів іншим суб`єктам господарювання, зокрема, ТОВ "ЗВЗ", ДП "Львіввугілля" Шахта "Червоноградська", ПП "Галич-Трейд", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, з огляду на що отримані від них кошти є безповоротною фінансовою допомогою.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.07.2015 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0005081720 та рішення від 18.12.2013 № 0005101720 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: при здійсненні перевірки Інспекцією була неправомірно встановлена фіктивність правочинів, укладених між ОСОБА_1 та переліченими у акті перевірки контрагентами, усі витрати, здійснені підприємцем, мають документальне підтвердження та безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, з огляду на що Інспекція дійшла протиправних висновків про завищення підприємцем доходів та витрат та, як наслідок, про заниження бази оподаткування і наявність підстав для донарахування єдиного внеску.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.07.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: ТОВ "ВЗП" було залучене позивачем до відносин з перевезення вантажів від ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель" саме залізничним транспортом, тоді як підприємцем не було надано до перевірки жодних товарно-супровідних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом; підприємцем не було надано доказів наявності складу за адресою: Львівська обл., м. Соснівка, тоді як у актах прийому-передачі, складених між позивачем та ПП "Електрокабель", місцем поставки визначено: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець; згідно листа ДТГО "Львівська залізниця" від 07.05.2014 № МЮ-14/36 ФОП ОСОБА_1 у ДТГО "Львівська залізниця" не акредитований, а ТОВ "ВЗП" у 2012 році не отримувало вугілля на станціях Соснівка, Гірник та Червоноград; предметом договорів, укладених між підприємцем та ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель", був вугільний концентрат, тоді як згідно видаткових накладних відбувалася поставка "вугілля сортового", "вугілля", "вугілля марки АЖ (0-6)", "вугілля марки ДГ 13-100", "вугілля марки ГЖСШ 0-13", "вугілля марки Г 13-100", тобто наявні розбіжності у номенклатурі придбаних товарно-матеріальних цінностей; прибуткові касові ордери, виписані ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель", не є належними доказами оплати позивачем товару, оскільки всі ордери складені на суму, що перевищує 10000,00 грн., з огляду на що оплата повинна була здійснюватись у безготівковій формі; суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги обставини, встановлені в ухвалі Чевоноградського міського суду Львівської області від 03.07.2014 у справі № 459/2158/14-к, якою було закрито кримінальне провадження № 32014140000000011 та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України.
ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.07.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 04.02.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку ФОП Голінчака Б.Б. за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом № 510/17-2/3011206138 від 29.11.2013, за висновками якого позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпунктів 14.1.56, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту "ґ" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 177.2 - 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкову на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2012 рік на 660448,19 грн.; вимоги частини 2 статті 7, частини другої-третьої статті 9, пункту 3 частини 8 статті 9 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску за період, який перевірявся, на 65618,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: ФОП ОСОБА_1 неправомірно включив до складу витрат за 2012 рік вартість придбаних у ПП "Трасат" (згідно договору купівлі-продажу товарів № 03/01/2012 від 03.01.2012 та договору поставки № 03/01/2012 від 03.01.2012), ПП "Електрокабель" (згідно договору купівлі-продажу товарів № 10/04/2012від 10.04.2012 та договору поставки № 10/04/012-01 від 10.04.2012) та ТОВ "ВЗП" (згідно договору про надання послуг з перевезень від 01.01.2012) товарів (робіт, послуг), оскільки: підприємець не надав до перевірки належним чином оформлених документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, сертифікатів (свідоцтв про якість) на виріб, а щодо взаємовідносин з ТОВ "ВЗП" - актів приймання-передачі товару, відвантажувальних та розрахункових документів, транспортних залізничних накладних, а в договорі відповідального зберігання не зазначено за якою адресою буде зберігатись товар, про що було складено акт ненадання документів до перевірки від 22.11.2012 № 11/1720/3011206138; надані підприємцем до перевірки касові ордери, виписані ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель", не є належними доказами оплати позивачем товару, оскільки всі ордери складені на суму, що перевищує 10000,00 грн., з огляду на що оплата повинна була здійснюватись у безготівковій формі відповідно до положень пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637; продукція, яка придбавалась позивачем у ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель", не могла бути продукцією власного виробництва зазначених суб`єктів господарювання, з огляду на види діяльності, які вони здійснювали. Вказані обставини слугували підставою для висновку про безтоварність операцій з придбання підприємцем товарів у ПП "Трасат" та ПП "Електрокабель" та, як наслідок, неможливість проведення операцій з продажу придбаних у зазначених підприємств товарів іншим суб`єктам господарювання - покупцям, а саме: ТОВ "ЗВЗ", ДП "Львіввугілля" Шахта "Червоноградська", ПП "Галич-Трейд", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, з огляду на що підприємцем були завищені доходи від реалізації, а сума коштів, отримана підприємцем від зазначених суб`єктів господарювання, повинна бути включена ним до складу загального оподатковуваного доходу як безповоротна фінансова допомога. Також, у акті перевірки було вказано, що оскільки підприємець завищив витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, то, відповідно, занизив базу нарахування єдиного внеску.
На підставі вказаного акту перевірки Інспекція 18.12.2013 прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0005081720 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 990672,29 грн. (у тому числі: 660448,19 грн. - за основним платежем, 330224,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); рішення № 0005101720 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано ФОП ОСОБА_1 65618,05 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій у розмірі 3280,90 грн.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.