ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/13706/17
адміністративне провадження К/9901/8548/19, К/9901/9535/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
секретар судового засідання - Глущенко Д.В.
за участі:
представника відповідача Міністерства юстиції України Шевченко О.С.
представника третьої особи Ігнатенко А.Д. - Козоріз С.В.
розглянувши у відкритому судовому касаційні скарги ОСОБА_1, Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "МФТВ", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач, Мінюст) №2437/5 від 31 липня 2017 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині задоволення скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 від 12 червня 2017 року та в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.;
- зобов`язати відповідача поновити державну реєстрацію прав власності, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч встановленої законодавством заборони розгляду Міністерством юстиції України скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, у випадку, коли наявний судовий спір, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проігнорована така заборона та розглянута по суті скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 12 червня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині задоволення скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 від 12 червня 2017 року та в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.
Зобов`язати Міністерство юстиції України поновити державну реєстрацію прав власності, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, які були скасовані Наказом Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 20149 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Вдовиченко Н.О. при розгляді заяви та прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2017 №35140256, всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав, не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема, не перевірено документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки Договір про задоволення вимог не давав змоги встановити факт належності права власності на Об`єкт 2 іпотекодавцю (ТОВ "КВВФ "САПСАН") в розумінні статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи те, що підстава набуття власності, а саме рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.04.2013 у справі №755/3727/13-ц скасоване в апеляційному порядку рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08.10.2014 у справі №755/3727/13-ц, тобто, договір про задоволення вимог не відповідав вимогам, встановленим Законом для реєстрації права власності на Об`єкт 2 за ОСОБА_2 .
У поданих відзивах ТОВ "Корпорація Щастя" та ОСОБА_2 просять касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи касаційні скарги підтримали, просили задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 13 червня 2017 року до постійно діючої комісії по розгляду скарг Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 12 червня 2017 року щодо незаконного рішення про державну реєстрацію прав, в якій останні, з урахуванням доповнень до скарги від 25 липня 2017 року, просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35140256 від 12 травня 2017 року та №35303952 від 22 травня 2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 липня 2017 року №36283120, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г., та записи про право власності, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі цих рішень.
В обґрунтування даної скарги заявники зазначили, що внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. до Єдиного реєстру рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року по цивільній справі №755/13213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року по цивільній справі №755/13213/14-ц, як підстава для реєстрації права власності, жодним чином не стосуються визнання права власності на торгівельний комплекс за ОСОБА_2, оскільки предметом спору було лише визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року.
При цьому, скаржники зазначили, що вони є власниками об`єкта нерухомого майна, а саме: ОСОБА_1 належить 96/100 нежитлових приміщень в літ. "А", загальною площею 2967,7 кв.м, а ОСОБА_4 - 4/100 нежитлових приміщень в літ. "А", загальною площею 113,7 кв.м (група приміщень №1, 10, 11 - підвал; №2, 3, 4, 5, 6, 7 - перший поверх; №8, 9 - другий поверх) реєстраційний номер 713602080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В скарзі також зазначено, що ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення в літ. "Б" (група приміщень №5 - підвал, №№1,2,3,4), загальною площею 2849,9 кв.м.
За результатами розгляду вказаної вище скарги Комісія склала висновок від 25 липня 2017 року про задоволення скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 12 червня 2017 року та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., а також №36283120 від 24 липня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г.
На підставі вказаного висновку Комісії, Міністерством юстиції України 31 липня 2017 року видано наказ №2437/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким:
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36283120 від 24 липня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г.;
- тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
Не погоджуючись із вказаним наказом в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відповідність дій Комісії під час розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вимогам Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації №1128, та на відсутність підстав, передбачених ч. 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для відмови у задоволенні скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення порядку та процедури розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є безумовною підставою для визнання недійсним та скасування Наказу, прийнятого за результатом розгляду скарги, оскільки такий Наказ має бути визнаним таким, що прийнятий не в межах повноважень та спосіб, що визначені Законом.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.