ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2020 року
Київ
справа №296/6315/17
адміністративне провадження №К/9901/6449/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 11 вересня 2017 року у складі судді Шалоти К.В. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Іваненко Т.В. (головуючий), суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати дії МО України щодо повернення на доопрацювання документів, поданих Житомирським обласним військовим комісаріатом для нарахування одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби неправомірними;
1.2 - зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат повторно направити до Департаменту фінансів МО України мою заяву про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
2. Корольовський районний суд міста Житомира постановою від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задовольнив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова відповідача у призначенні грошової допомоги позивачу через відсутність документу, підтверджуючого причини та обставини здобуття поранення, є неправомірною та суперечить пункту 11 Порядку №975.
Матеріалами справи підтверджується подання позивачем висновку ВЛК щодо причин та обставин поранення, який є достатнім доказом, що воно не пов`язано із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_1 проходив військову службу на територію Республіки Афганістан в період з 22 грудня 1980 року по 1 листопада 1982 року, де в той час велись бойові дії, що підтверджується довідкою Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату №338 від 4 липня 2017 року.
3.2 Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №218936 від 27 січня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 18 січня 2016 року - поранення, травма, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
3.3 4 липня 2017 року позивач звернувся до військового комісара Житомирського ОМВК із заявою та усіма належними додатками про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
3.4 Листом №СЗ3993 від 11 липня 2017 року Житомирським обласним військовим комісаріатом документи позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті для доопрацювання, з посиланням на те, що в поданих документах відсутня довідка про обставини отримання травми.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що позивач не подав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.
5. Відзив на касаційну скаргу позивач не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Розгляд касаційної скарги Суд касаційної інстанції здійснює за правилами, встановленими КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Ключовим правовим питання у справі є питання про те, чи має право позивач на отримання одноразової грошової допомоги на підставі поданих ним документів.
9. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
10. Разом із цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
11. Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
12. За приписами статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІI групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
13. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
14. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: