ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 440/46/19
адміністративне провадження № К/9901/27917/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника відповідача - Захаренка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року (суддя Головко А. Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (судді Донець Л. О., Бенедик А. П., Гуцал М. І.) у справі №440/46/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 17 вересня 2018 року №№ 0083581311, 0083591311, Ф-0083551311, 0083571311.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що проведені ним господарські операції є реальними, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності, а податок на доходи фізичних осіб не занижено.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 2 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили із недоведеності відповідачем правильності розрахунку суми витрат позивача за період, який перевірявся, та відповідно протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба у Полтавській області (правонаступником якої є Державна податкова служба у Полтавській області) подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у відповідну дату.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з 30 липня по 17 серпня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 27 серпня 2018 року № 1121/16-31-13-11-16/2878704094, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем: пунктів 177.1, 177.2, 177.4, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 219813,04 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 107462,95 грн, за 2017 рік у сумі 112350,09 грн; пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року № VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 181136,18 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 84791,99 грн, за 2017 рік у сумі 96344,19 грн; підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання за військовим збором у загальній сумі 17631,17 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 8955,25 грн, за 2017 рік у сумі 8675,92 грн; підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункт 177.10 статті 177 ПК України, включення до декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки перекручених даних.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2018 року: № 0083581311 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 22038,96 грн; № 0083591311 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 329719,56 грн; № Ф-0083551311, яким визначено до сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 181136,18 грн; № 0083571311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26592,82 грн.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повʼязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.