Постанова
іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 233/914/14-к
провадження № 51-1341км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Пухи І. Ю.,
захисника Колесник Г. М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Колесник Г. М. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 ?цього Кодексу.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 01 березня 2013 року вищевказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 28 березня 2014 року задовольнив поданняКостянтинівського МРВ КВІ УДПтС у Донецькій області про направлення засудженого ОСОБА_1 для відбування призначеного покарання і постановив направити ОСОБА_1 для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2012 року.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року відмовив засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали міськрайонного суду від 28 березня 2014 року та повернув його апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисникКолесник Г. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з відповідним поновленням строків.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що аргумент апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено покладені на нього за вироком обов`язки, суд може урахувати під час розгляду саме апеляційної скарги, а не клопотання про поновлення строку, оскільки роз`яснення засудженому обов`язків не свідчить про його обізнаність із розглядом Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області подання про направлення його для відбування призначеного судом покарання та відповідно постановлення ухвали від 28 березня 2014 року.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що листок реєстрації, відповідно до якого ОСОБА_1 з 01 квітня до 04 листопада 2013 року з`являвся на реєстрацію до Костянтинівського МРВ КВІ УДПтС України в Донецькій області теж не свідчить про обізнаність засудженого про розгляд вищезазначеного подання та винесення ухвали.
Разом із тим відзначає, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2014 року про його привід.
На думку сторони захисту, аргумент суду апеляційної інстанції про те, що надалі ОСОБА_1 було оголошено в розшук, не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання засудженого про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки про цю обставину засудженому не було відомо до січня 2020 року, і дізнався він про неї випадково з мережі Інтернет. Ця обставина навпаки є доказом того, що, дійсно, весь час її підзахисний не знав про існування ухвали суду першої інстанції від 28 березня 2014 року.
Той факт, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області стосовно нього подання про направлення для відбування призначеного судом покарання, Колесник Г. М. підтверджує також і тим, що суд першої інстанції направляв усі повідомлення не за адресою місця проживання та реєстрації ОСОБА_1, а за іншою адресою.
Також наголошує на тому, що відповідно до листа на аркуші 62 справи № 233/914/14-к судове рішення було направлено засудженому за адресою: АДРЕСА_4, хоча ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 у тому ж місті.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Колесник Г. М. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану захисником касаційну скаргу.
Прокурор Пуха І. Ю. під час касаційного розгляду висловила доводи про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Такими є порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованих Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).
Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 і 17 ч. 1 ст. 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження та застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження.