Постанова
іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 161/20684/18
провадження № 51-3072км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Руденко О.П.
захисників Носкова О.М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180300100003604, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заприп`ять Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частинами 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 185 КК - у виді арешту на строк 2 місяці;
за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
за ч. 2 ст. 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
за ч. 1 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 2 ст. 190 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки
Крім того, вказаним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та на його користь із ОСОБА_1 стягнуто 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 1749, 10 грн - матеріальної шкоди. Вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Також за вказаним вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 23 вересня 2018 року близько 23:00, перебуваючи на території автовокзалу № 1, що на вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку Волинської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав золотий ланцюжок вагою 8,11 г вартістю 7000 грн, золотий хрестик вагою 3 г вартістю 1500 грн, мобільний телефон марки "Samsung Galaxy J320" вартістю 3000 грн, в якому була сім-карта мобільного оператора "Київстар" вартістю 20 грн, кошти в сумі 800 грн та банківські картки ПАТ КБ "Приватбанк", належні ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальну шкоду в розмірі 12320 грн.
24 вересня 2018 року приблизно о 01:30 ОСОБА_1, перебуваючи на проспекті Соборності в м. Луцьку, попередньо змінивши пін-код, шляхом зняття готівки через банкомат ПАТ КБ "Приватбанк", а також шляхом переказу через додаток "Приват24" повторно таємно викрав із картки ПАТ КБ "Приватбанк", що належить ОСОБА_4, грошові кошти в сумі 13 700 грн.
29 вересня 2018 року близько 02:00 ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні нічного клубу "Наталка", що на вул. Потебні 62 у м. Луцьку, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав із сумки ОСОБА_5 мобільний телефон марки "Nomi Evo M2 i5012" вартістю 1289,70 грн, в якому була карта пам`яті об`ємом 8 Гб вартістю 100 грн, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 1389,70 грн.
29 вересня 2018 року приблизно о 03:30 ОСОБА_1, поблизу приміщення нічного клубу "Стара Підкова", що на вул. Данила Галицького, 1А у м. Луцьку, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров`я, здійснив напад на ОСОБА_2, внаслідок якого заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, заволодів його гаманцем чорного кольору, в якому були кошти в сумі 600 грн, дві банківські карти ПАТ КБ "Приватбанк", картка "SEB BANK" та картка із паролями до останньої, а також документи.
29 вересня 2018 року о 03:48 ОСОБА_1, на вул. Крилова, 1 у м. Луцьку шляхом зняття готівки через банкомат ПАТ КБ "Приватбанк", попередньо змінивши
пін-код, повторно таємно викрав із картки цього банку грошові кошти в сумі 2600 грн, що належать ОСОБА_2
03 жовтня 2018 року близько 01:00 ОСОБА_1, перебуваючи поблизу нічного клубу "Стара Підкова" повторно, шляхом обману незаконно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 марки "Huawei nova lite 2017" вартістю 4800 грн, із сім-картою оператора "ВФ Україна" вартістю 20 грн, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 4820 грн.
29 жовтня 2018 року приблизно о 20:50 ОСОБА_1 у приміщенні квартири на АДРЕСА_3 відкрито викрав майно ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон "Sony Xperia E 5663" вартістю 2755 грн, який був у металевому чохлі марки "Love mei" вартістю 867,03 грн, та фотоапаратом
"Зеніт-Е" разом із чохлом загальною вартістю 683,33 грн. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4305,36 грн.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника Романовського В.О. в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника Носкова В.М задоволено, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання, визначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі на 4 роки, та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю2 роки. У решті - вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості. Наголошує на тому, що обставини, на які послався суд апеляційної інстанції, не впливають на тяжкість конкретних кримінальних правопорушень та не містять підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з іспитовим строком.
У письмових запереченнях захисник засудженого ОСОБА_1 - Носков О. М. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, вказував, що вона є необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, викладені в касаційній скарзі, просив скаргу задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Носков О.М. зазначили в судовому засіданні про необґрунтованість касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі та письмових запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та кваліфікація його дій за частинами 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
З огляду на завдання та загальні засади кримінального провадження, визначені у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, вказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням неправильно застосувавши закон України про кримінальну відповідальність в цій частині.
Як визначено у ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення
без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про кожний вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Також слід врахувати ознаки, які характеризують особистісні прояви в основних сферах життєдіяльності, та зважити на спрямованість і мотиви протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання.