Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 740/526/19
провадження № 51-212 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
захисника Щербака О. В.
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120192701800000005, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 2 листопада 2018 року за ч.1, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді арешту на строк 5 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 2 листопада 2018 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців 20 днів.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 2 січня 2019 року.
Заходом забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, обрано тримання під вартою.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 2 січня 2019 року, близько 11 год, перебуваючи на перехресті вулиць Корчагіна та Об`їжджа у м. Ніжин, діючи умисно, повторно, відкрито викрав мобільний телефон "UMI LONDON", який належав потерпілому ОСОБА_2,завдавши останньому матеріальну шкоду в розмірі 1158 грн. 75 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Засуджений посилається на неповноту судового розгляду, вважаючи, що свідок ОСОБА_3, який не був допитаний у судовому засіданні, міг дати покази щодо його невинуватості.
Засуджений ОСОБА_1 вказує на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнєцов С. М. не підтримав касаційну скаргу засудженого та просив відмовити у її задоволенні.
Прокурор Ніжинської місцевої прокуратури Дусь Ю. В. подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, в якому просив вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу в повному обсязі.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, й не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду з підстав того, що під час судового розгляду не був викликаний та допитаний свідок ОСОБА_3, незважаючи на те, що ним та захисником були заявлені відповідні клопотання, є безпідставними.
Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що, на думку колегії суддів Верховного Суду, було дотримано судом першої інстанції.
Враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК.