Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 199/5118/17
провадження № 61-35822св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна,
третя особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення від 27 жовтня 2016 року № 32078538 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067377212101) за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року серія та номер 769, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 02 квітня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК") був укладений кредитний договір № DNG0GA0000000071 згідно з яким банк надав їй кредитні кошти в розмірі 47 100,00 дол. США на строк до 02 квітня 2018 року. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та банком був укладений договір іпотеки № DNG0GA0000000071, за яким в іпотеку було передано домоволодіння АДРЕСА_1, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором. 11 липня 2017 року вона отримала від банку претензію з вимогою протягом 30 днів добровільно звільнити предмет іпотеки. До претензії була додана копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2016 року № 71583857, з якої випливає, що згідно з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. від 27 жовтня 2016 року № 32078538 на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер: 769 за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На її думку, таке рішення державного реєстратора є протиправним, незаконним і підлягає скасуванню, оскільки житловий будинок, що є предметом іпотеки, використовується як місце постійного проживання її та її родини, а тому зазначене домоволодіння підпадає під дію Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII), який встановлює заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 14 листопада 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення від 27 жовтня 2016 року № 32078538 про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 68, 70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1067377212101) за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер 769, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. 27 жовтня 2016 року, реєстраційний номер 71583857. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції тим мотивував рішення, що оформлення відповідачем права власності на житловий будинок є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії Закону № 1304-VII не допускається звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 12 квітня 2018 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У червні 2018 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем у судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання не виконане боржником, який намагається уникнути відповідальності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Дія Закону № 1304-VIIстосується лише стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на його думку, суд не може скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки, адже це буде суперечити засадам державної реєстрації речових прав, зокрема пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та буде порушувати порядок здійснення державної реєстрації.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того, зазначила, що оформлення за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" права власності на спірне домоволодіння є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії мораторію не допускається звернення стягнення на предмет іпотеки, і у зв`язку з цим право власності згідно з рішенням державного реєстратора незаконно перейшло до банку. Крім того, у спірному випадку немає будь-якої інформації про наявність оцінки предмета іпотеки, складеної суб`єктом оціночної діяльності, що суперечить статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 грудня 2018 року справа № 199/5118/17 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1106/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був укладений кредитний договір № DNG0GA0000000071, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 47 100,00 дол. США на строк до 02 квітня 2018 року.
Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був укладений договір іпотеки № DNG0GA0000000071 за яким в іпотеку банку передано домоволодіння АДРЕСА_1, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором.
Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 вказану вище суму грошових коштів, водночас позичальниця умови кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком. У зв`язку з цим представник ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. для звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. від 27 жовтня 2016 року № 32078538 на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, серія та номер 769, за ПАТ КБ "Приватбанк" було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 68,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
2 . Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року її розгляд Верховний Суд здійснює в порядку та за правилами ЦПК України, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.