Постанова
Іменем України
29липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-201/11
провадження № 61-7999св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
стягувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ВТБ Банк",
боржник: ОСОБА_1,
заінтересовані особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у складі судді Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) звернувся до суду з поданням про визначення частки із майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме - квартири АДРЕСА_1 для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ВТБ Банк" (далі - ПАТ КБ "ВТБ Банк") заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.
Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у виконавчій службі перебуває виконавче провадження ВП № 48662354 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості. В добровільному порядку боржник рішення суду не виконує, грошові кошти не повертає та уникає явки до державного виконавця. Згідно довідки ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" боржнику ОСОБА_1, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Оскільки без судового рішення про визначення частки із майна божника звернення стягнення на частку нерухомого майна боржника є неможливим, державний виконавець змушений звертатись до суду з вказаним поданням.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року подання державного виконавця задоволено.
Визначено належну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду залишається невиконаним, з моменту набрання ним законної сили боржник протягом тривалого часу заборгованість не погашає, розмір заборгованості за кредитом перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Визначаючи ОСОБА_1 1/3 частку квартири, суд виходив з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності, закріпленої в статтях 370, 372 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою на неї.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, в якій просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 354 ЦПК України та помилково вважав, що строк подання апеляційної скарги має обраховуватись з дня ознайомлення з матеріалами справи. Заявник вказує, що суд першої інстанції ухвалу від 02 вересня 2019 року їй вчасно не надсилав. Копію вказаної ухвали вона отримала лише 12 лютого 2020 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що у липні 2017 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області звернувся до суду з поданням про визначення частки із майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_1 для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року подання задоволено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою на неї.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - для подачі клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.