ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 823/1690/16
касаційне провадження № К/9901/37739/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 (суддя Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М.; судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 823/1690/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко" звернулось до суду з адміністративним позовом до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2016 № 0004591500, від 26.09.2016 № 0004601500, від 26.09.2016 № 0004611500, від 26.09.2016 № 0004621500.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 18.01.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2017 залишив постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 без змін.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому зазначає, що сплата зобов`язання у вигляді плати за землю здійснена товариством у визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством строки, а надходження цих коштів на спеціальні рахунки із запізненням не може бути підставою для застосування до позивача штрафу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агроко" у податковій звітності з плати за землю за 2015 рік, про що складено акт від 15.09.2016 № 603/23-26-15/31561188.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2015 рік, а саме: по Крутьківській сільській раді сплачено 31.03.2015 в сумі 80296,04 грн. згідно з платіжним доручення від 31.03.2015 № 80; по Іркліївській сільській раді - 31.03.2015 у розмірі 41799,35 грн. відповідно до платіжного доручення від 31.03.2015 № 78; по Мельниківській сільській раді - 31.03.2015 в сумі 48083,09 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.03.2015 № 81; по Чорнобаївській сільській раді - 31.03.2015 у розмірі 134684,09 грн. відповідно до платіжного доручення від 31.03.2015 № 79.
На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів 26.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004591500, згідно з яким визначено штраф у розмірі 4179,39 грн.; № 0004601500, згідно з яким визначено штраф у розмірі 8029,59 грн.; № 0004611500, згідно з яким визначено штраф у розмірі 4808,31 грн.; № 0004621500, згідно з яким визначено штраф у розмірі 13468,41 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження несвоєчасної сплати Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агроко" орендної плати за земельні ділянки в березні 2015 року відповідачем подано облікові картки з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік, де відображено: час виникнення грошових зобов`язань (заборгованості), час їх сплати з посиланням на платіжні доручення (з реквізитами номеру та дати). Натомість позивачем не доведено, що сплата орендної плати з юридичних осіб у березні 2015 року (за лютий 2015 року) здійснювалась у строки, визначені пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Утім, вирішуючи спір, судові інстанції не врахували, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.