Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа №161/2706/18
провадження №61-17995св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня
2019 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Л.Я., Киці С. І., Федонюк С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з: ОСОБА_2
19 500 доларів США, що еквівалентно 535 850 грн; ОСОБА_3 -
5 000 доларів США, що еквівалентно 137 400грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що у період з 10 липня 2013 року
по 10 квітня 2014 року ОСОБА_1 надавОСОБА_2 у борг грошові кошти на загальну суму 13 000 доларів США, про що останньою були написані відповідні розписки. Так, 10 липня 2013 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику в розмірі 7 000 доларів США, 02 жовтня 2013 року - 3 000 доларів США, 10 квітня 2014 року - 3 000 доларів США. У свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути позичені грошові кошти на першу вимогу позикодавця.
3. Кошти ОСОБА_2 брала в борг з метою ведення бізнесу спільно зі своїм сином ОСОБА_3, якому позивач також 10 лютого 2014 року надав у борг 7 000 доларів США, а 14 вересня 2014 року - 5 000 доларів США.
4. 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 повернула позивачу 500 доларів США в рахунок повернення боргу відповідача ОСОБА_3, про що на розписці була зроблена відповідна відмітка.
5. Решта коштів позичальники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повертають, уникають зустрічей із ОСОБА_1 та ігнорують його дзвінки.
6. Позивач намагався вирішити спір шляхом звернення до правоохоронних органів, однак, отримав відповідь, що між ним та боржниками склалися цивільно-правові відносини, тому він звернувся з даним позовом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 500 доларів США, що еквівалентно 514 312,50 грн, 5 143,13 грн судових витрат та 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 доларів США, що еквівалентно 131 875,00 грн, 1 318,75 грн судових витрат та 2 000 грн на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі не повернули позивачу отримані в борг грошові кошти, а тому позивач має право на повернення боргу за договорами позики у судововму порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є достатньо обґрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційних скаргах, поданих у жовтні 2019 року, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
12. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
13. Заявник посилається на хибність висновку попередніх судів про те, що саме вона має відповідати за повернення коштів у сумі 7 000 доларів США за розпискою від 10 лютого 2014 року. Вказує на відсутність жодних письмових доказів на підтвердження того, що саме вона складала дану розписку.
14. Аргументом касаційної скарги також указано пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності звернення до суду.
15. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 зводяться до неправильного застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник посилається на неповне встановлення судами фактичних обставин справи. Безпідставне неврахування заперечень заявника про погашення ним своїх зобов`язань у сумі 5 000 доларів США.
16. Касаційна скарга також містить посилання на пропуск позивачем
ОСОБА_1 строку позовної давності звернення до суду.
Доводи інших учасників справи
17. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
18. Ухвалами Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , справу витребувано з суду першої інстанції, відмовлено в задоволенні клопотань про зупинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
19. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
21. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
24. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
25. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. 10 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 надав позичальнику ОСОБА_2 позику в розмірі 7 000 доларів США, а позичальник зобов`язалася повернути позику на першу вимогу позикодавця, про що позичальником була написана відповідна розписка.
27. 02 жовтня 2013 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого позичальник взяла в борг у позикодавця грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США та зобов`язалася повернути їх позикодавцю на першу його вимогу, про що була написана відповідна розписка.
28. Згідно із розпискою від 10 квітня 2014 року, написаною ОСОБА_2, остання позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути на першу вимогу позикодавця.
29. 14 вересня 2014 року позикодавець ОСОБА_1 уклав договір позики із позичальником ОСОБА_3, відповідно до умов якого останній позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США, які зобов`язався повернути позикодавцю на першу його вимогу, про що була написана відповідна розписка.
30. Згідно із розпискою від 10 лютого 2014 року ОСОБА_3 позичив у
ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США, які зобов`язався повернути на першу вимогу позикодавця.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
31. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення коштів за договорами позики.
32. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
34. У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
35. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
36. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
37. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
38. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
39. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
40. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
41. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
42. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
43. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
44. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.
45. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.