Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа №301/2534/16-ц
провадження №61-7446св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вільхівська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2019 року у складі колегії суддів Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Кожуї О. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області (далі - Вільхівська сільська рада), ОСОБА_2, з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вільхівської сільської ради від 23 грудня 2013 року № 527 "Про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 ";
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні та користуванні належною ОСОБА_1 на праві користування земельною ділянкою в с. Нижнє Болотне, шляхом демонтажу самовільно встановлюваної огорожі в межах цієї земельної ділянки;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, видане рішенням про державну реєстрацію прав та їх, згідно якого право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що рішенням Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року "Про затвердження рішення виконкому сільської ради на виділення земельних ділянок від індивідуальне житлове будівництво" вирішено затвердити рішення виконавчого комітету сільської ради від 10 червня 1993 року № 4 про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків жителям сіл Вільхівка та Н. Болотне згідно відповідного списку.
Даним рішенням виділили ОСОБА_1 (змінив прізвище на ОСОБА_1 ) земельну ділянку, площею 0,15 га в с. Н. Болотне.
Відповідно до вказаного рішення було визначено межі вказаної земельної ділянки в натурі, про що складено акт про перенесення в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,15 га, а також розроблено відповідний план ділянки, яка межувала із землями, виділеними на той час громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4
У 2015 році позивачу стало відомо, що у 2013 році рішенням Вільхівської сільської ради №527 від 23 грудня 2013 року вирішено надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 розміром 0,2417 га.
Частина відповідної земельної ділянки свого часу виділялася ОСОБА_3, а частина земельної ділянки фактично перекрила виділену позивачу земельну ділянку. Відповідне рішення було результатом затвердження проектної документації, розробленої рішенням Вільхівської сільської ради №442 від 23 грудня 2013 року.
Як наслідок на відповідну земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора було видано свідоцтво про право власності від 26 квітня 2014 року.
Позивач вважає, що рішення Вільхівської сільської ради № 527 від 23 грудня 2013 року є протиправним, оскільки вказана ділянка ОСОБА_2 у розмірах, визначених оскаржуваним рішенням, перекриває земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача на підставі рішення Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року, та розроблених на його підставі документів щодо виділення земельної ділянки в натурі.
Тобто Вільхівська сільська рада вирішила передати у власність ОСОБА_2 також частину земельної ділянки, яка вже на той час перебувала у законному користуванні іншої особи без її вилучення.
Вказаним рішенням сільської ради не враховано, що згідно з рішенням від 18 червня 1993 року "Про затвердження рішення виконкому сільської ради на виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво" ОСОБА_1 дозволено провести будівництво нового житлового будинку за індивідуальним проектом на відокремленій земельній ділянці 0.15 га. На підставі відповідного рішення було складено акт від 25 червня 1993 року про відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,15 га. Тобто виділена йому земельна ділянка мала чіткі межі.
Крім того, позивач посилався на те, що ним не погоджувались межі суміжної земельної ділянки, яка передавалася у власність відповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року у складі судді Золотар М. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Суд першої інстанції відхилив висновок землевпорядної експертизи, відповідно до якого земельна ділянка ОСОБА_1 внаслідок часткового захвату з боку суміжних землекористувачів повністю зникла, з тих підстав, що вказане дослідження проведено неповно, ґрунтується на припущеннях, відповіді експерта на поставлені питання є некоректними та неточними.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вільхівської сільської ради №527 від 23 грудня 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ".
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, від 26 квітня 2014 року, видане згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на видану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні та користуванні ОСОБА_1 на праві користування земельною ділянкою в с. Н.Болотне, шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі в межах даної земельної ділянки.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновком проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи підтверджується, що раніше встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_1, виділеної в установленої законом порядку рішенням Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року, порушені з боку суміжних землекористувачів, а сама земельна ділянка позивача внаслідок часткового захвату з боку суміжних землекористувачів повністю зникла, така земельна ділянка в установленому законом порядку не вилучалася з його користування органом місцевого самоврядування, фактичні розміри та площа земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають параметрам його земельної ділянки, виділеної у 1993 році, а також параметрам, вказаним в подальшому експертом в Проекті землеустрою. Земельна ділянка, яка надавалася відповідачу рішенням Вільхівської сільської ради від 23 грудня 2013 року №527 та передана у власність, не була вільною, а тому дане рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню із визнанням недійсним і скасуванням свідоцтва про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а отже, є підстави для зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_1 належною йому на праві користування земельною ділянкою в с. Н.Болотне, шляхом демонтажу самовільно встановленої відповідачем огорожі в межах земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом ухвалено рішення, яке стосується інтересів та прав третіх осіб, яких не залучено до участі у справі. Апеляційним судом не враховано, щоу висновку експерта від 10 серпня 2017 року, встановлено факт, що земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 в натурі не існує, з часу її виділення та винесення в натурі у 1993 році. Тобто даний висновок підтвердив той факт, що порушення землекористування позивача відбулось через оформлення земельних ділянок ОСОБА_2 - зліва, ОСОБА_5 - справа, та інших землекористувачів розміщених правіше. При цьому, ні ОСОБА_5, ні інших землекористувачів розміщених правіше, до справи не залучено, але факт порушення ними меж земельної ділянки належної ОСОБА_1 встановлено.Вказана обставина є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Судом першої інстанції встановлено, що позов було подано від імені ОСОБА_1 (попереднє прізвище якого, відповідно до позову є ОСОБА_1 ) будь-яких документів та клопотань про зміну даних позивач до суду не подавав.
До апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_1, подано довідку про зміну прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 і вказано, що це правильне прізвище заявника.
Разом з тим, вказана довідка не подавалась під час розгляду справи суду першої інстанції та ним не досліджувалась. Апеляційний суд в порушення вимог норм процесуального права долучив вказаний документ до справи, але у постанові не обґрунтував необхідність прийняття нового доказу на стадії апеляційного провадження.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_8 в особі представника, заперечує проти доводів відповідача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Крім того, представником ОСОБА_1 у відзиві заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, понесених останнім у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Після відкриття касаційного провадження у справі ОСОБА_2 подав заяву про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду до закінчення касаційного розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Вільхівської сільської ради від 10 червня 1993 року на виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків жителів сіл Вільхівка та Н. Болотне, яке затверджено рішенням Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року "Про затвердження рішення виконкому сільської ради на виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво" ОСОБА_1 (змінено прізвище на ОСОБА_1 ) виділена в користування земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
На підставі вказаного рішення 25 червня 1993 року комісією винесено межі ділянки ОСОБА_1 в натурі.
Згідно викопіювання з генерального плану забудови, складеного землевпорядником, вказана земельна ділянка ОСОБА_1 мала наступні параметри по периметру: від вулиці (відрізок 1-4) - 20,00 м, від сусіда зліва - ОСОБА_9 (відрізок 1-2) - 75,00 м, від сторони протилежної до вулиці, землі держземзапасу (відрізок 2-3) - 19,50 м, від сусідів справа - ОСОБА_10 (відрізок 1-2) - 75,00 м. Площа вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 становила ((19,50+20,00):2)) х 75,00 = 14,81 кв.м. = 0,1481 приблизно 0,15 га.
Вказані обставини підтверджуються висновком судової земельно-технічної експертизи, проведеної 10 серпня 2017 року на підставі ухвали Іршавського районного суду від 20 лютого 2017 року.
За заявою забудовника та на підставі вказаного рішення ОСОБА_1 29 вересня 1993 року, як забудовнику видано будівельний паспорт, в якому вказано план забудови земельної ділянки та суміжних з ним земельних ділянок ОСОБА_11 (зліва) та ОСОБА_10 (справа).
У висновку експерта встановлено, що на плані забудови, який є складовою частиною (документом) будівельного паспорту, вказано габаритні розміри (по периметру) трьох суміжних земельних ділянок: земельна ділянка ОСОБА_1 ; ширина від вулиці - 20,00 м; ширина з протилежної сторони - 19,50 м; довжина зліва (від сусідки ОСОБА_11 ) - 75,00 м; довжина справа (від сусідки ОСОБА_10 ) - 75,00 м, площа земельної ділянки - 0,1481 га приблизно 0,15 га.;
- земельна ділянка ОСОБА_11 : ширина від вулиці - 25,00 м; ширина з протилежної сторони - 14,00 м; довжина зліва (від каналу) - 75,00 м, довжина справа (від сусіда ОСОБА_1 ) - 75,00 м, площа земельної ділянки ((14,00+25,00):2)) х 75,00 = 1462,5 кв.м. = 0,14625 га приблизно 0,15 га.;