Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 185/3850/16-ц
провадження № 61-9129св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 26 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -
ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 07 вересня 2012 року між банком та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 204 940 грн зі сплатою
23% річних та з кінцевим поверненням кредиту до 06 вересня 2019 року. На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, банк просив стягнути з нього та поручителя у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18 листопада 2015 року складала 409 909,82 грн, із яких: 196 539,19 грн - тіло кредиту; 115 769,86 грн - проценти; 33 868,67 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 19 683,98 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 26 920,07 грн - інфляційні втрати за кредитом; 17 128,05 грн - інфляційні втрати за процентами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 409 909,82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 409 909,82 грн. У задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо невиконання позичальником умов кредитного договору та наявності заборгованості є правильним, а тому така підлягає стягненню з позичальника у повному обсязі. Однак банк пропустив шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для звернення до суду із позовом до поручителя, а тому суд у цій частині вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову до поручителя та увалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом
є 06 вересня 2019 року, а тому звернувшись до суду із позовом у квітні
2016 року банк не пропустив строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував зміни до частини четвертої статті 559 ЦК України, які були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набув чинності 04 лютого 2019 року, стосовно збільшення строку звернення банку із вимогою до поручителя з шестимісячного до трирічного.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 204 940 грн зі сплатою 23% річних та з кінцевим строком повернення кредиту до 06 вересня 2019 року.
На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 18 листопада 2015 року у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 409 909,82 грн, із яких: 196 539,19 грн - тіло кредиту; 115 769,86 грн - проценти; 33 868,67 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 19 683,98 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 26 920,07 грн - інфляційні втрати за кредитом; 17 128,05 грн - інфляційні втрати за процентами.
Останній платіж, за наданим банком розрахунком, позичальник здійснив
06 грудня 2013 року (а. с. 22, 23).
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "Укрсоцбанк" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог банку до поручителя, то відповідно до
статті 400 ЦПК України її законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.