Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 310/7775/16
провадження № 61-16102св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Петровська Влада Миколаївна, на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В, від 23 липня
2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_4, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги після смерті батька є він та його мати
ОСОБА_1 , які постійно мешкали разом з ОСОБА_4 на час його смерті. Зазначав, що інших відомих спадкоємців, які б заявляли свої права на спадщину за законом або за заповітом йому не відомо, спадкова справа після смерті батька не заводились, заяви про прийняття спадщини та відмову від неї не подавались.
Зазначав, що пропуск строку для прийняття спадщини був обумовлений його довготривалою хворобою, матеріальними труднощами, що в сукупності перешкодило йому своєчасно прийняти спадщину. Зазначені причини пропуску строку на прийняття спадщини просив визнати поважними.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням уточнень, просив суд визначити для нього додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання цього рішення законної сили, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, після смерті його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов та визначаючи позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк для подачі такої заяви з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, істотними труднощами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, з незалежних від нього обставин, не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, у зв`язку із чим висновок суду про поважність причин пропуску такого строку є помилковим. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не є спадкоємцем першої черги після смерті батька позивача, оскільки між нею та померлим було розірвано шлюб ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому власником квартири у зв`язку із її відчуженням у 2016 році є ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини він пропустив із поважних причин, обумовлених довготривалою хворобою, що підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем зазначена його мати з огляду на те, що його батьки, не дивлячись на офіційне розірвання шлюбу, продовжували проживати однією сім`єю до дня смерті його батька, а тому склад учасників справи є належним. Вказує, що суд першої інстанції не вирішив питання про права та обов`язки
ОСОБА_3 , а тому права на апеляційне оскарження судового рішення він не мав, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 18 вересня 2019 року зупинено дію постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до виписки із амбулаторної картки ОСОБА_1, останній гостро захворів 11 грудня 2006 року, коли на фоні підвищеного артеріального тиску розвилась слабкість в правій руці та нозі, порушення мовлення та письма, у період часу з 12 грудня 2006 року по 30 квітня 2007 року та з 24 травня
по 15 жовтня 2007 року проходив амбулаторне лікування.
20 грудня 2016 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини.
Із заявою до нотаріальної контори у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк ОСОБА_1 не звертався, однак звернувся на підставі судового рішення від 20 грудня 2016 року і отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за іншим власником у зв`язку з її відчуженням у
2015 році (а. с. 72).
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 310/2850/18, однак ухвалою цього суду
від 11 жовтня 2019 року зупинено провадження до розгляду Верховним Судом цієї справи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
23 квітня 2019 року, не погоджуючись із рішення суду першої інстанції,
ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, однак вважав, що судовим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
В обґрунтування наявності у нього прав на апеляційне оскарження
ОСОБА_3 вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, тобто спадкодавець, продав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу спірну квартиру на користь ОСОБА_5,
а останній відчужив квартиру на його користь за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 31 серпня 2016 року. З огляду на такі обставини, вважав, що рішенням суду першої інстанції порушені його права як власника зазначеного майна.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.