Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 466/8813/17
провадження № 61-1191св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Едера П. Т. від 25 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., від 27 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - Фонд) про зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказав, що він є спадкоємцем після смерті своєї матері - вкладника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) ОСОБА_2 . Він вчасно, в межах 30-денного строку з дня опублікування відомостей про ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", звернувся до Фонду з кредиторською вимогою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, проте йому було відмовлено у зв`язку із тим, що він до цієї вимоги не додав нотаріально засвідчену копію свідоцтва про спадщину.
Вважаючи, що у відповідача були відсутні правові підстави відмовляти йому у задоволенні кредиторських вимог, позивач просив суд зобов`язати Фонд включити його до реєстру акцептованих вимог кредиторів - вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в порядку черговості за рахунок ліквідаційної процедури, як спадкоємця після смерті вкладника ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів - вкладників публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в порядку черговості за рахунок ліквідаційної процедури, як спадкоємця по смерті вкладника ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що право на отримання спадкового майна перейшло до позивача ще в день відкриття спадщини, а саме 23 березня 2015 року, а тому останній при зверненні з кредиторською вимогою до Фонду (24 жовтня 2015 року та 03 листопада 2015 року, тобто в межах строку, встановленого статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") був наділений всіма необхідними повноваженнями для такого звернення, натомість відповідач безпідставно відмовив у задоволенні вказаної вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В., а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, який розглядаючи спір, що виник між сторонами, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та підставно задовільнив позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець вкладника ПАТ "Дельта Банк", звернувшись із кредиторською вимогою до банку, не надав відповідних документів, які б підтверджували набуття ним статусу правонаступника вкладника, а тому відмова Фонду щодо його включення до реєстру кредиторів є підставною. Суди попередніх інстанцій порушили норми частини п`ятої статті 110 ЦПК України 2004 року, яка визначає підсудність спорів про захист прав споживачів, не врахувавши, що позов пред`явлено не до банку як до надавача банківських послуг, а до Фонду, і цей спір має розглядатися за місцезнаходженням відповідача у Печерському районі м. Києва.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, після якої відкрилась спадщина, що складалась, зокрема, з грошових вкладів, розміщених у ПАТ "Дельта Банк". Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1, який 21 вересня 2015 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.
Відомості про ліквідацію банку були опубліковані в газеті "Голос України" № 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року.
Кредиторську вимогу позивачем було подано 24 жовтня 2015 року у відділенні № 2 ПАТ "Дельта банк" у м. Львові.
03 листопада 2015 року ОСОБА_1 направив заяву про визнання його кредитором ПАТ "Дельта Банк" за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк", на ім`я директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліна К. М., а також кредиторську вимогу на ім`я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що його звернення до суб`єкта владних повноважень не є підставою для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки він звернувся до суду за захистом своїх прав, що виникли із цивільних відносини, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.