Постанова
Іменем України
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 619/782/18
провадження № 61-9481св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М., від 04 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказав, що вони з відповідачем є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Кожному належить по 1/2 частині спірного будинку, при цьому зареєстрований у будинку лише він. ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, у цьому будинку не зареєстрована. Не зважаючи на це, відповідач з дочкою ОСОБА_3 займають увесь будинок, порушуючи його права позивача як власника на проживання у ньому та створюючи перешкоди у користуванні належною йому частиною будинку.
За таких обставин позивач просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні права власності на Ѕ частину житлового буд. АДРЕСА_1, вселити його у належну на праві власності Ѕ частину житлового будинку, зобов`язати відповідача та членів її сім`ї не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права власності на частину житлового будинку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дегачівського районного суду Харківської області у складі судді Нечипоренко І. М. від 28 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності та вселено його у житловий буд. АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між співвласниками вказаного житлового будинку виник спір з приводу користування ним. Про наявність перешкод з боку відповідача свідчить звернення позивача до суду з позовом про визначення порядку користування спірним житловим будинком. Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача та членів її сім`ї не чинити перешкод у здійсненні позивачем права власності задоволенню не підлягають, оскільки вони направлені на вчинення дій відповідачами дій у майбутньому. А чинне законодавство не передбачає можливості для особи захищати свої права на майбутнє.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Скасовано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та вселенні в будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду не переглядалось.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав належні та допустимі докази наявності перешкод у користуванні спірним будинком, а тому відсутні підстави для їх усунення та вселення його у цей будинок. Суд першої інстанції підставно не узяв до уваги як доказ наявності перешкод позивачу у користуванні спірним будинком акт депутата ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року, прийнятою за наслідком розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, встановлені преюдиційні обставини наявності між сторонами цієї справи спору з приводу користування спільною власністю - будинком по АДРЕСА_2, куди вселено ОСОБА_2 . Наявність житлових спорів між сторонами не врахував суд апеляційної інстанції під час встановлення обставин у цій справі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є колишньою дружиною ОСОБА_1, шлюб між ними розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 листопада 2015 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками (по Ѕ частини за кожним) житлового будинку АДРЕСА_1 .
У спірному будинку зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 і дочки сторін у справі - третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони по справі мають ключі від будинку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.