Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 320/7792/17
провадження № 61-4214св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Колодіної Л. В. від 08 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 23 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що з червня 2003 року він працював на посаді помічника машиніста електровоза, тепловоза цеха експлуатації Мелітопольського локомотивного депо. Наказом від 19 вересня 2017 року
№ 296/ОС його було звільнено з роботи з цієї посади за вчинення дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку уповноваженого власником органу відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Підставою для звільнення стали звинувачення з боку відповідача у спробі розкрадання ним дизельного пального. Вказує, що він не вчиняв жодних винних дій, які б він зробив усвідомлено або з необережності та які б давали підставу не довіряти йому, а обставини крадіжки дизельного палива, які були виявлені внаслідок проведеної 22 серпня 2017 року перевірки, є предметом кримінального провадження, в якому він є лише свідком.
Внаслідок незаконного звільнення з роботи він залишився без засобів до існування, змушений відстоювати свої права в суді, на що витрачається певний час і кошти. Завдану відповідачем моральну шкоду оцінив у 15 000 грн.
З врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 19 вересня 2017 року № 296/ОС про звільнення його з посади помічника машиніста електровоза та тепловоза цеха експлуатації, поновити його на зазначеній посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2017 року по день ухвалення рішення та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 296/ос від 19 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по 08 жовтня 2018 року у розмірі 147 412,28 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В частині позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12 107,78 грн допущено до негайного виконання.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем протиправних дій, які дають підстави звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України. Суди не встановили обставини причетності позивача до крадіжки палива у локомотивному депо м. Мелітополя 22 серпня 2017 року. Зміст рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору із позивачем є зрозумілим та узгоджується з обставинами справи. Відповідач не заперечував розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, акціонерне товариство "Українська залізниця" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали оцінку обставинам порушення позивачем свого обов`язку по збереженню локомотиву, передбаченого внутрішніми інструкціями. Висновки судів про необхідність доведення причетності позивача до вчинення крадіжки не відповідають пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, яким не передбачено наявність вироку суду для підтвердження вини працівника у розкраданні майна підприємства. Висновок профспілкового органу є необґрунтованим. Позивач несе відповідальність за збереження локомотива та дизельного палива та є матеріально-відповідальною особою у розумінні КЗпП України, однак суди належно не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
10 квітня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 06 червня 2003 року працював на посаді помічника машиніста електровоза, тепловоза цеха експлуатації Мелітопольського локомотивного депо, отже був членом локомотивної бригади (а. с. 13, 14).
26 червня 2009 року між роботодавцем та позивачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а. с. 46).
01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо "Придніпровської залізниці" було перетворено в структурний підрозділ "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
21 серпня 2017 ОСОБА_1 у складі локомотивної бригади разом з машиністом ОСОБА_2 о 22:00 год. в Мелітопольському локомотивному депо прийняли тепловоз 2ТЕ116-1370 під пасажирський поїзд, в якому прямували до депо Бердянська, де 22 серпня 2017 року о 06:15 год. здали тепловоз черговому по оборотному депо.
22 серпня 2017 року о 14:30 год. комісія локомотивного господарства здійснила раптову перевірку локомотиву 2ТЕ116-1370 під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_2 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено відсутність пломби на двері в правий ВВК, порушення ведення записів у журналі ф ТУ-152, викривлення даних по використанню дизельного пального, а також пластикові пляшки, заповнені дизельним пальним (а. с. 35-36 т. 1).
В письмових поясненнях начальнику Мелітопольського локомотивного депо Фомінов Т. Г. зазначав, що після закінчення зміни під час здачі тепловозу черговому по депо о 06:15 год. ніяких пластикових пляшок в локомотиві не було, будь-якого відношення до виявлених пляшок він не має (а. с. 34 т. 1).
Наказом від 19 вересня 2017 року № 296/ОС ОСОБА_1 було звільнено з роботи 19 вересня 2017 року з посади помічника машиніста тепловоза цеха експлуатації структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за вчинення дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку уповноваженого власником органу у відповідності до пункту 2 статті 41 КЗпП України. Підставами для видачі цього наказу є: акт раптової перевірки
від 22 серпня 2017 року, протокол наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 23 серпня 2017 року (а. с. 7-9 т. 1).
З вищезазначеним наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 19 вересня 2017 року.
Відповідно до витягу з протоколу № 22 засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо від 15 вересня 2017 року у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України було відмовлено. Мотивацією відмови було те, що позивач не підпадає під дію пункту 2 статті 41 КЗпП України, договір про матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація підприємства не надала конкретних доказів його вини в скоєнні злочину, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду (а. с. 12).