Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 266/1740/19
провадження № 61-20273св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Національної поліції в Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 22 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Сараєва І. А., та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко Т. Б., Гаврилової Г. Л., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Вимоги заяви мотивовані тим, що із 22 травня 2006 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ України в Донецькій області.
У листопаді 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України.
Із 14 грудня 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО) на території Донецької області.
Однак йому відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій у зв`язку з допущенням помилки у прізвищі, яке зазначено як " ОСОБА_1 ", в наказах першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ
від 13 червня 2017 року № 056 про безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької області.
За таких обставин, з урахуванням уточнень, просив суд встановити факт належності йому - ОСОБА_1 записів стосовно нього в наказі першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ від 14 грудня
2015 року № 348 та наказі керівника Антитерористичного центру при СБУ
від 13 червня 2017 року № 056.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 22 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що записи в наказах є правовстановлюючими документами. Крім того ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до СБУ при якій функціонував АТЦ із клопотанням про внесення відповідних змін до наказів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 09 жовтня 2019 року, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що записи в наказі не належать до правовстановлюючих документів.
Суд не погодився із доводами заявника, щодо відсутності можливості внести зміни до наказу № 056 від 13 червня 2017 року, оскільки відповідно до пунктів 1, 7, 8, 12 Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1999 року № 379/99, Антитерористичний центр є постійно діючим органом при Службі безпеки України, складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України. Керівник Центру має першого заступника та трьох заступників, один з яких є начальником штабу Центру. Штаб є виконавчим робочим органом Центру.
Також апеляційний суд врахував, що відповідно листа начальника ВПС УКЗ ГУНП в Донецькій області № 3925/12/03-2019 від 05 вересня 2019 року, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 10 травня
2019 року № 016 було внесено зміни в наказ Антитерористичного центру при СБУ від 13 червня 2017 року № 056 та прізвище заявника у вказаному наказі зазначено як Гомівка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неповним встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Вважає, що судами не враховано, що внаслідок допущення помилки в наказі Антитерористичного центру при СБУ від 14 грудня 2015 року № 348 дск, йому відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій.
Вказує, що встановити факт належності йому записів в наказах першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ від 14 грудня
2015 року № 348 та наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ
від 13 червня 2017 року № 056 у інший спосіб, ніж визнання цього факту в судовому порядку неможливо.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що в період із 22 травня 2006 року по 06 листопада
2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Із 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України.
З пояснень ГУ НП в Донецькій області від 27 травня 2019 року суди встановили, що на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ № 348 від 14 грудня 2015 року, та наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 056
від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 включено до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в АТО, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Листом управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області
від 26 лютого 2019 року заявнику повідомлено, що в наказі першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ № 348
від 14 грудня 2015 року, та наказі керівника Антитерористичного центру при СБУ № 056 від 13 червня 2017 року, значиться " ОСОБА_1, що суперечить персональним даним заявника зазначеним у паспорті. Також вказаним листом повідомлено заявника про те, що рішенням першого заступника керівника оперативного штабу управління АТО
від 30 квітня 2018 року № 33/1-4129, проведення АТО припинено, штаб АТО, як орган управління відповідно до Положення про оперативний штаб з управління АТО функціонувати перестав, рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пункту 6 частини першої, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.