Постанова
Іменем України
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 499/1223/16-ц
провадження № 61-37420св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" МАЛЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Погорєлова І. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО" МАЛЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО (далі - ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО") про заміну предмету застави та звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким він, як правонаступник кредитора, набув право вимоги:
за договором про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року, укладеним між ФІРМОЮА "ОДЕСА-БЛАСКО" та ОСОБА_3, згідно з яким останній надав майнову поруку за боржника ФІРМУ "ОДЕСА-БЛАСКО" та передав під заставу акціонерному комерційному банку "Інвестбанк" (далі-АКБ "Інвестбанк") належні ОСОБА_3 майнові права на гроші у розмірі 540 000 грн за договором банківського вкладу про відкриття строкового вкладу від 13 квітня 2005 року;
за договором застави від 15 вересня 2005 року, укладеним між ОСОБА_3 та ФІРМОЮ "ОДЕСА-БЛАСКО", згідно з яким остання передала у заставу ОСОБА_3 майнові права на виноматеріал в кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн; договором застави від 16 вересня 2005 року, укладеним між ОСОБА_3 та ФІРМОЮ "ОДЕСА-БЛАСКО", згідно з яким остання передала в заставу ОСОБА_3 рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1 674 982,66 грн, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
Крім того, йому передано право вимоги за боргом в сумі 1 072 624,58 грн, який стягнуто рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року з ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО" на користь ОСОБА_3, у зв`язку з невиконанням договору про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року.
В подальшому, рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року з ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО`на його користь додатково стягнуто 63 888 грн.
Ураховуючи те, що майно, яке перебуває в заставі знищене та пошкоджене, позивач, уточнивши вимоги, просив: замінити предмет застави за договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року та договором застави від 16 вересня 2005 року в частині боргу в розмірі 765 501 грн на інше майно боржника рівнозначною вартістю 765 501 грн, а саме: комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 464,40 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,9710 га, розташованої за цією ж адресою, що належать на праві власності ФІРМІ "ОДЕСА-БЛАСКО"; звернути стягнення на предмет застави вартістю 765 501 грн за договором про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року у частині 765 501 грн та передати йому у власність вищевказане майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки відповідно до частини другої статті 580 ЦК України, статті 8 Закону України "Про заставу", а також п.п. 2.2 договору застави майнових прав від 15 вересня 2005 року заставодавець має право замінити майнові права на аналогічні, в той час як позивач просив замінити предмет застави з рухомого на нерухоме майно. Крім того, позивачем не доведено факту розтрати, знищення та пошкодження устаткування, що було предметом застави за договором від 16 вересня 2005 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для заміни предмета застави та звернення стягнення на предмет застави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суперечать статті 589 ЦК України, якою передбачено, зокрема, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Суди залишили поза увагою, той факт, що грошові зобов`язання ФІРМОЮ "ОДЕСА-БЛАСКО" не виконано до цього часу. Вказані обставини підтверджуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО" про стягнення коштів за договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року, інфляційних втрат та трьох процентів річних, яке до цього часу не виконане. Також заявник зазначає, що предмет застави за договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року, а саме виноматеріал у кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн фактично відсутній, а також предмет застави за договором застави від 16 вересня 2005 року, а саме устаткування вартістю 1 674 982,66 грн відповідачем розтрачено, знищено, пошкоджено про що ним було надано належні та достатні докази, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення; копію пам`ятки про права та обов`язки потерпілого. Судами не враховано, що договором застави передбачено, що у випадку пошкодження, або знищення, або втрати (повістю або частково, або псування предмету застави, заставодержатель має право вимагати від заставодавця відновлення предмету застави або заміни іншим майном не меншої вартості, а якщо це не зроблено - вимагати виконання забезпечених заставою зобов`язань, або звернути стягнення на предмет застави, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань за договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року. Крім того, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання заставодавцем будь-якого із зобов`язань за договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року у випадку, зокрема, фактичної відсутності предмета застави.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. При цьому зазначено, що позивачем не надано жодних доказів факту розтрати, знищення чи пошкодження заставленого майна. На даний момент ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" знаходиться на стадії консервації, тобто довгостроковому збереженні ресурсів фірми та її устаткування, та всі предмети перелічені в описі майна, переданого під заставу ОСОБА_3 знаходяться на даний момент на території ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО" в незмінному технічно-справному стані, придатному до використання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 поданої представником ОСОБА_2, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ФІРМОЮ "ОДЕСА-БЛАСКО" укладено договір про надання майнової поруки, згідно з яким ОСОБА_3 надав майнову поруку зазначеній фірмі та надав Акціонерному комерційному банку "Інвестбанк" свої майнові права на грошові кошти в сумі 540 000 грн за договором банківського депозиту.
При цьому ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" зобов`язалась виплатити ОСОБА_3 винагороду в сумі 28 876,70 грн в строк до 20 лютого 2006 року та у разі звернення банком стягнення на заставлені майнові права в повному обсязі в строк до 15 жовтня 2005 року відшкодувати останньому суму майнових прав у строк до 15 жовтня 2005 року 40 000 грн, у строк до 20 лютого 2006 року 500 000 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором між ФІРМОЮ "ОДЕСА-БЛАСКО" та ОСОБА_3 укладені договори застави від 15 та 16 травня 20105 року, відповідно до умов яких ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" передала у заставу відповідно: майнові права на виноматеріал в кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн, який буде отримано заставодавцем у лютому 2006 року внаслідок переробки винограду; рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1 674 982,66 грн, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку із тим, що ФІРМА "ОДЕСА-БЛАСКО" не виконала зобов`язання перед АКБ "Інвестбанк" за кредитним договором від 08 листопада 2002 року, банком було звернуто стягнення на належні ОСОБА_3 кошти в сумі 540 000 грн.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ФІРМИ "ОДЕСА-БЛАСКО" про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, у зв`язку з тим, що до нього як поручителя, який виконав зобов`язання забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.