Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1122/10
провадження № 61-17327св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в складі судді Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство акціонерного комерційного банку "ІНДУСТІАЛБАНК" звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просив: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 119 643,62 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 1 427 596,89 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 87 428, 52 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 043 204,01 грн; заборгованість за відсотками - 1 367,34 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 16 315,21 грн; пеня за порушення строку погашення заборгованості зі сплати нарахованих відсотків - 30 847,74 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 368 077,67 грн.
Позов мотивований тим, що 27 червня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір № ККА/0900/288/07, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит на придбання автомобіля в сумі 108 000,00 євро на строк по 29 травня 2014 року зі сплатою за кредитом 9,9 % річних.
У порушення умов кредитного договору відповідач у визначений кредитним договором строк заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом, комісію, а також штрафні санкції не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість, про необхідність погашення якої банк надсилав повідомлення боржнику.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2010 року заявлені вимоги задоволено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони уклали кредитний договір від 27 червня 2007 року № KRA/0900/288/07, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 108 000,00 євро на придбання автомобілю. Станом на 16 листопада 2009 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 119 643,62 євро, у тому числі: заборгованість за кредитом - 87 428,52 євро, заборгованість за відсоткам - 1 367,34 євро. Пеня за порушення строку погашення заборгованості зі сплаті відсотків складає 30 847,74 євро. Згідно з підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. кредитного договору в разі порушення умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та можливої неустойки, направивши відповідне письмове повідомлення позичальнику і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків, комісій і штрафних санкцій. Повідомлення від 31 грудня 2008 року вих. № 2544 відповідач отримав власноруч 13 січня 2009 року, про що свідчить відмітка про отримання на зворотній стороні листа. Однак, на цей час відповідачем сума заборгованості за кредитним договором відповідачем не сплачена.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 09 серпня 2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2010 року.
Ухвала мотивована тим, що заочне рішення суду ухвалене без участі ОСОБА_1 . Про існування рішення суду йому стало відомо 19 квітня 2010 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2010 року його заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2013 року задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України. 13 травня 2013 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2013 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП 32232912 і отримав його копії. ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні щодо розгляду його апеляційної скарги. Таким чином, Жукову було відомо, що заочне рішення суду від 15 лютого 2010 року перебувало на стадії виконання. Відтак, зазначена в заяві апелянтом інформація щодо обізнаності про існування оскаржуваного рішення спростовується матеріалами справи. Крім того, на час звернення з апеляційною скаргою закінчився річний строк, передбачений у статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і винести нове рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження та зобов`язати Дніпровський апеляційний суд прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 і відкрити провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був надати відповідачу повний текст ухвали про відмову в скасуванні заочного рішення.
Те, що відповідач був обізнаний з виконавчим провадженням, відкритим на заочним рішенням, свідчить лише про те, що він знав резолютивну частину рішення, але не мав змоги ознайомитися з його повним текстом.
Відповідач не отримував ні повний текст заочного рішення, ні ухвалу від 03 червня 2010 року про відмову у скасуванні заочного рішення. Тому з моменту ознайомлення з матеріалами справи адвоката Гусакової О. Б. 26 липня 2019 року почав обраховуватися строк на апеляційне оскарження.
Позиції інших учасників
У січні 2020 року позивач через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача поважних причин пропуска строку на апеляційне оскарження заочного рішення від 15 лютого 2010 року.
Необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням принципу res judicata, тобто правової визначеності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
В апеляційній скарзі на заочне рішення відповідач як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження послався на те, що заочне рішення він не отримував, з його текстом ознайомлений не був, як і з ухвалою про відмову в перегляді заочного рішення. Зміст цих процесуальних документів відповідачу став відомий лише 26 липня 2019 року, коли з матеріалами справи ознайомився представник відповідача.